У другій частині щирого інтерв'ю для 24 каналу взяли участь актор, розвідник і волонтер фонду "Повернись живим" Андрій Римарук та режисер, сценарист, оператор і продюсер "Атлантиди" Валентин Васянович. Вони спробували пояснити, чому своїм кіно відкрили майданчик для обговорення проблем майбутнього Донбасу, а не просто показали картинки нашої перемоги, а також розговорилися, що готові виступити підрядниками на будівництві стіни між Україною та Росією.
Цікаво Час, коли війна на Донбасі завершилась: відбувся допрем'єрний показ фільму "Атлантида"
Атлантида: дивіться трейлер фільму онлайн
"Ми документальним методом досліджували об'єкти й на базі цього будували історію"
Поговорімо про ваш режисерський стиль: прекрасні довгі кадри, статика і рух, кожна деталь. Я не переконана, що ще хтось так знімає в Україні, це щось абсолютно магічне. Ви оператор, режисер, сценарист своїх фільмів. Валентине, звідки воно все взялося, і яким був найбільший творчий виклик?
Валентин Васянович: Найважче у будь-якому кіно – це його відзняти, бо знімальний процес – важка процедура: як емоційно, так і фізично. Ти встаєш о п'ятій ранку, виїжджаєш з готель, на дворі зима, ти мерзнеш, потім їдеш в готель спати, знову підіймаєшся о п'ятій... І так три місяці. Це виснажує. І ніколи не знаєш, яке в тебе вийде кіно. А з нашим підходом ситуація наступна: ми документальним методом досліджували об'єкти й на базі цього потім будували історію. Цей метод не гарантує успіху розуміння фінальної композиції, вона дуже мінлива. Психологічно це важко.
Відверто, найважчим в цій історії було те, що коли ми її відзняли, вона не працювала. Пішло три місяці на розуміння, чого воно не працює. Ми вирішили додати нові сцени, які добре інтегрувалися у матеріал. Проте стилістично й ідейно це було непросто. Ми дознімали п'ять сцен: дві інфрачервоних, діалог в чебуречній, сцену кохання, тобто лінію близькості чоловіка і жінки. Вона важлива для розуміння і дає нашій історії надію та пояснення існування героя на цій ситуації.
До слова Еротична сцена для мене завжди виклик, – режисер "Атлантиди" розповів про зйомки кадрів 18+
Хто є вашим взірцем у кіноіндустрії?
Валентин Васянович: Ніхто. Я не використовую жодних референсів, не бачу сенсу у цьому. Звісно мій багаж десь відкладається, але не можу когось виокремити. Не фокусуюсь на історії чийогось успіху або стилістиці. Щось сприймаю, щось ні, воно переплавляється, потім піднімається, але мені важко це проаналізувати.
Зараз ми перейдемо до такого питання, яке не могли не проговорити, оскільки ваш фільм в інфополі піднімає це проговорення. "Атлантида" – це артхаус про Донбас 2025 року після нашої перемоги у війні з Росією. У кіно проговорюють: "Скоро тут буде пустеля, вода в шахтах набирається, річки вже солоні. Ви опинились в непридатній для життя території. 100 років треба, аби очистити воду та землю". Чому саме такий режисерський підхід? Чому ви вирішили показати цей сценарій і ці наративи, а не те, як наші здирають…
Валентин Васянович: Шкіру з сєпара і вішають на пам'ятник Леніну?
Інтерв'ю з режисером та актором фільму "Атлантида" / Фото: Аліна Тенякова
"Показувати лише картинки, якою буде перемога, – це мені не цікаво"
Так або, скажімо, здирають триколор з міськради тимчасово окупованої території і вішають синьо-жовтий прапор.
Валентин Васянович: Дуже просто. Тобто що ми зробили? Ми взяли проблеми, які існують наразі по екології, спробували сфокусуватись і подивитись, до чого це може призвести у майбутньому. Не факт, що так і буде. Можливо, відбудеться у більш м'якій формі...
Потрібно піднімати проблеми. А показувати лише картинки, якою буде перемога, – це мені нецікаво. Мене цікавлять проблеми, і як вони можуть вирости до точки в майбутньому. Ми про це знімали кіно, це досить страшно насправді.
Ви відкрили майданчик, для проговорення, а не вдались до пропаганди...
Валентин Васянович: Ну, звісно. Пропаганда однакова й не цікава, вона не працює. Навряд чи у нас будуть аншлаги, але люди, які цікавляться темою, сходяться. А люди, які не цікавляться, закриваються за телевізором, ховаються, споживають масовий продукт, їм таке не треба.
Валентин Васянович в інтерв'ю з 24 каналом / Фото: Аліна Тенякова
Я не переконана, що ви були орієнтовані на масовий прокат в Україні. Чи не так?
Валентин Васянович: Так, я не перший рік знімаю і розумію, як це працює. Є певна аудиторія, за рамки якої можна вийти. Та чи варто? Це не комерційна історія...
"Хочу, це щоб після цієї війни була нормальна стіна між Україною та Росією": про Донбас після перемоги
Андрію, ти людина, яка на війні з самого початку. Яке твоє бачення Донбасу після нашої перемоги? До прикладу, в інтерв'ю мені один військовий якось говорив: "Я сам комбат, родом з Донецька, і по закінченню війни, коли сидітиму в одному барі з сєпаром, який був по той бік, не переконаний, що зможу уникнути конфлікту..." Як повертати інакомислячих і яким буде Донбас після перемоги?
Андрій Римарук: Якісь напрацювання, проєкти деокупації та інтеграції вже мають бути у профільних міністерств та органів державної влади, але про це предметно говорити ще рано. На превеликий жаль, це поки що є на двох-трьох папірчиках на два-три абзаци, а що там робити з цими півтора мільйонами людей ніхто не знає.
Андрій Римарук і Валентин Васянович на зніманнях фільму / Кадр з фільму
Яким повернеться до нас Донбас? Частково ми показали це у фільмі… Давайте не будемо далеко ходити, подивімось на Осетію. Був процвітаючий регіон з туристичними базами, вся інфраструктура була неймовірно розвинута. А тепер просто подивіться фотографії! Усе закинуто, знищено, спалено, нічого немає, крім природи... Добре, що це не промисловий регіон, не можна знищити екологію. Питання, чи скоро це буде? Ось вам ще приклад: Азербайджан, Вірменія, Нагірний Карабах... Війна триває 30 років, у них є свій мінський процес, своє ОБСЄ, свої способи врегулювання конфлікту, а по факту війна продовжується і все.
Зверніть увагу Війна триває навіть після перемоги: чому варто сходити на фільм "Атлантида"
Ми не знаємо, хто буде наступним президентом України, і яка в нього буде політика. Ми чудово усвідомлюємо, що неможливо взяти й отак просто за декілька місяців чи півроку вивести російські війська з Донбасу. Ми також розуміємо, що треба буде розміновувати майже 400 кілометрів лінії розмежування плюс 5 кілометрів в нашу та їхню сторону. Міжнародна група розмінування, що я їх постійно бачу під Маріуполем, під Волновахою, одне поле на 10 га розміновує 3-4 місяці.
Фільм "Атлантида" / Кадр зі стрічки
Тобто це розмова не на одну годину й не на один день. Потрібно не забувати чути думку й відчувати громадян України. Хочемо ми чи не хочемо. Єдине, чого я хочу, це щоб після цієї війни була нормальна стіна між Україною та Росією, яку ми показали в кадрі...
Валентин Васянович: Якщо що, ми можемо бути підрядниками, у нас є досвід будування!
Андрій Римарук: Треба мінімізувати кількість контрольно-пропускних пунктів з Росією. А зараз ми бачимо, що навпаки збільшують кількість контрольно пропускних пунктів вздовж лінії розмежування у Щасті та Золотому. Це робить кордон не між Україною та Росією, а між Україною на окупованою територією. Фактично роблять нове Придністров'я, нову Осетію і Нагірний Карабах…
"Відчули себе у майбутньому": про реакції на кіно
Ми вже знаємо, як реагують на кіно наші недруги з Росії, як реагують на міжнародних майданчиках. А як реагує український глядач: волонтери, військові та люди, дотичні до війни?
Андрій Римарук: Реакції насправді різні. Мій підлеглий сьогодні написав одне різке бачення. Я попросив його назвати десять подібних фільмів, які він бачив, а не Marvel і "Трансформерів". Треба поділяти глядачів: є люди, які дивляться фантастику, масове розважальне кіно, є поціновувачі авторського кіно, а є люди, які дивляться короткі метри.
Слухай, я вчора до другої ночі гортав стрічку, перечитав всі коментарі і поганих фідбеків не побачив. Лише два негативних відгуки не дотичних до війни людей. Мені дуже сподобались відгуки всіх воєнкорів – людей, які війну бачать з 2014 року, починаючи від Насті Федченко і Ірини Баглай, закінчуючи Олександром Маховим, який і воював також. Вони побачили те, що хотіли побачити, відчули себе у майбутньому, і їм було боляче. Вони повірили у цю сюжетну лінію, відчувають і розуміють, що так воно буде. Для мене це важливо.
Інтерв'ю з режисером та актором фільму "Атлантида" / Фото: Аліна Тенякова
Вони відчитують правдоподібність історії, що це не є фальш і не плакатна пропаганда...
Андрій Римарук: Розумієш, я б сказав, що авторське кіно – це, як чистий спирт. Такий дзеркальний, п'єш, – і тебе обпікає. Це і є результати.
"Я пішов у свою кімнату в готелі й плакав": про нові кінопроєкти
Ваше кіно – найтитулованіше серед українських фільмів. Чим ви пояснюєте гучний фестивальний успіх?
Валентин Васянович: Пощастило. Що таке фестивалі? Місце, де ти можеш реалізувати себе і показати своє бачення певної проблеми. Проблема дуже важлива – це раз, а реалізація – це два. Важливо не лише, що за історії ти розповідаєш, а головним чином те, як ти це робиш. Думаю, зіграло те, як я розповідаю історію, підходжу до фактур, матеріалу, драматургії. "Атлантида" стала переконливим для людей артхаусним шоу.
І наостанок. Не жоден режисер любить, коли його розпитують про творчі плани…
Валентин Васянович: Та нормально, якщо вони є, то чому б не розповісти? Я зараз знову нарешті знімаю кіно і щасливий з того. Кіноісторія називається "Відблиск". Дія відбувається у 2014 році. Головний герой – людина цивільна, лікар, іде воювати добровольцем, потрапляє в полон, терпить страшні муки, не поводить себе як герой, не обирає загинути, а обирає непростий травматичний шлях. Він мусить далі навчитися жити в суспільстві. Це персональне пекло "не героя", людини, яка не готова віддати своє життя.
Знімальна команда фільму "Атлантида" / Пресслужба команди стрічки
Андрій також зараз знімається у моєму новому кіно. У нього не головна роль, але досить важлива і складна. Справляється з роботою чудово, як завжди. І ще знімається в одному короткометражному фільмі Владислава Одуденка, який скоро прозвучить. У Андрія там фантастична роль! Він талановита, розкута людина, таких мало серед непрофесійних акторів. Непрофесійним його називати трохи незручно, бо досвід досить великий.
Андрій Римарук: Між іншим, наступний фільм Васяновича – це трешак. Він мені показав одну сцену без діалогів. У мене зірвало дах. Я пішов у свою кімнату в готелі й плакав.