Детальніше про це – розповідає мовознавець Юліан Редько у своїй праці "Сучасні українські прізвища".
Українські прізвища, які виникли ще за часів язичництва та козацтва
Найдавніші українські прізвища виникли задовго до того, як їх почали офіційно записувати в документи. Ще за часів язичництва батьки називали довгоочікувану дитину Жданом, від чого згодом і утворилися родові імена Ждан та Жданович. А прізвища на кшталт Вовк давали як захисний оберіг, щоб відлякувати від людини все лихо.
За часів козацтва українці почали вигадувати яскраві та влучні прізвиська з двох слів. Козаки давали побратимам гумористичні родові імена за їхні вчинки чи характер. Саме так у козацьких реєстрах 1649 року з'явилися й дійшли до нас прізвища Перебийніс, Вернигора, Непийвода та Наливайко.
Окремо вирізнялися й ті, чиї прізвища закінчувалися на -енко. Наприклад, Шевченко, Кравченко чи Бондаренко. Спочатку ці суфікси вказували на молодий вік або приналежність до родини, позначаючи буквально "сина шевця" чи "сина кравця". Згодом ці влучні назви закріпилися за цілими родами та стали найпопулярнішим типом українських прізвищ.
Водночас нерідко родові імена ставали відображенням роботи своїх перших власників. Так, прізвища Стельмах, Бондар чи Дьогтяр можуть легко розповісти, чим саме заробляли наші предки. Зокрема, стельмахи робили вози, а бондарі майстрували бочки. Людям було настільки зручно кликати майстрів за їхнім ремеслом, що ці побутові назви швидко перетворилися на родові імена й дійшли до нас крізь віки.
Походження українських прізвищ / Фото Magnific
Днями наша редакція розповідала про прізвища, значення яких важко вгадати.