"Нечистий" стан міг зашкодити дитині: кого суворо не брали в куми у давнину

Саме тому існував цілий перелік людей, яким традиція наказувала відмовляти у цій почесній ролі. Про це детальніше – розповідає 24 Канал з посиланням на подкаст "Пороблено".

Дивіться також Їх носять воїни та захисники: 5 стародавніх українських чоловічих імен, які означають силу

Кого не брали в куми у давнину?

Кілька століть тому однією з найсуворіших заборон було не брати в куми тих, хто, за повір'ями, перебував у "нечистому" стані. Йдеться про жінок, у яких на момент хрещення була менструація, а також вагітних.

Як пояснює етнологиня, докторка історичних наук Олена Боряк, це було пов'язано з побоюванням за здоров'я немовляти.

Вважалося, що це нечистий стан, який може зашкодити дитині: у неї з'являться пліснявки, золотуха, і вона буде хворіти– зазначає пані Боряк.

Крім того, предки не брали в куми молодих незаміжніх дівчат та неодружених хлопців. Адже існувало в народі повір'я, що незаміжня дівчина може "забрати долю" в дитини, або ж навпаки – новонароджений забере долю в неї.

Попри всі суворі правила, траплялися екстремальні ситуації, коли дитину треба було терміново похрестити, а відповідних кумів знайти не вдавалося. У таких випадках зверталися до найрадикальнішого методу: батьки виходили на перехрестя й просили стати хрещеними тих, кого зустріли вперше.

Таких людей називали "стріченими". Що цікаво, це могла бути як мала дитина, так і літня людина. Однак "стріченим" не дозволялося відмовитись від цієї ролі, бо це вважалося гріхом.

Одна жінка згадувала, як пішла в куми, коли їй було лише шість років. В церкві поруч з нею стояв дорослий кум і тримав дитину, бо їй не довірили. Усі сміялись з того, що мала кума не хотіла відставати від дорослих за хрестильним столом– поділилася етнологиня.

Хто називав новонародженого у давнину?

• У давнину ім'я дитині обирали в церкві під час спеціального обряду, відомого як "вводини", зазначає "Локальна історія". Зазвичай цю важливу роль виконувала баба-повитуха – жінка, яка допомагала матерям під час пологів. Саме вона, прийнявши немовля, прямувала до священника, щоб отримати ім'я для малюка.
• Що цікаво, повитуха мала змогу вплинути на вибір імені. Оскільки імена найчастіше давалися на честь святих, чия пам'ять припадала на день народження немовля, іноді баба могла заступитися за дитину.
• Наприклад, повитуха могла попросити священника обрати ім'я святого, який не страждав і не помер у муках.