Звичка, що гаджети вмикаються за кілька секунд, інформація оновлюється щохвилини, а дістатись з однієї країни до іншої можна за кілька годин, механізує наші ритми. І щастя та спокою від того більше не стає. Навіть навпаки, ми відчуваємо роздратування, коли випадаємо з цього тестування на швидкість.

Так, наприклад, з’явився "синдром агресивного пішохода", коли і на світлофорі стояти нестерпно, і людей, які дратують своєю кількістю і затуляють вам дорогу, забагато. А також коли думки про завдання фізичної шкоди оточуючим гріють ваше серце.

Читайте також: "Синдром завтра": що таке прокрастинація і як з нею боротися

Технічний прогрес копняками гонить людину вперед, позбавляючи її можливості відрефлексувати те, що з нею відбувається. Можливо, це одна з причин розвитку кліпового мислення, коли людина не може виявити зв’язки між елементами ланцюга інформації. І те, що має сприйматись як єдине, сприймається, як окреме.

Людина так завзято намагається розібратися з зовнішнім світом, що на внутрішній не вистачає часу

Рух Slow life пропонує переглянути свою позицію у хронотопі, закріплюючи за людиною апріорне право на насолоду митями та їх усвідомлення. Останнє, до речі, може вберегти нас від впливу руйнівних емоцій та налаштувати на режим "баланс". Що, у свою чергу, впливає на рівень задоволення життям у різних аспектах – на роботі, у стосунках з близькими, у розумінні власних внутрішніх потреб.

Оцінити смак їжі, оцінити те, що тебе оточує, оцінити спілкування з близькими – ці речі людина перестрибує у своєму житті. У результаті приходить момент психологічної втоми від цієї гонитви за часом. Людина не встигає відчувати це життя, звідси і актуальність Slow life. Людина просто хоче ним насолоджуватись,
– вважає кризисна терапевтка Римма Ватутіна.

На розвиток концепції Slow life вплинули засновник "Світового інституту повільності" Гейр Бертельсен та канадський журналіст, який досліджував теми вповільнення життя, Карл Оноре. Останній навіть написав кілька книг про цей рух.

"Філософія повільного життя – це не робити все по-старому, а прагнути робити все на правильній швидкості, насолоджуючись годинами і хвилинами, а не просто підраховуючи їх. Робити все якнайкраще, а не настільки швидко, наскільки це можливо. Йдеться про якість за кількістю у всьому, від роботи до їжі і виховання дітей", – розмірковував журналіст у книзі "Похвала повільності".

Оноре акцентує увагу на тому, що людина має встановити своєрідні фільтри на обробку інформації і, головним чином, фокусуватись на тому, що є важливим. Відтак, можна і телевізор вимикати частіше, і повідомлення у соцмережах не перевіряти щохвилини. Варто тільки поставити собі питання, яку саме інформацію я втрачу, якщо я не піду на якусь зустріч або не зазирну на електронну скриньку, і чи втрачу я її взагалі.

Читайте також: Тайм-менеджмент: як встигати жити

Один з ключових моментів Slow life – це увага до деталей. Вона допомагає відслідковувати процеси у їх розвитку та відчувати повноту теперішнього моменту та свою присутність у ньому.

Корисно нагадати всім, що наші основні потреби ніколи не змінюються. Це необхідність бути поміченим і оціненим. Необхідність мати стосунок до чогось. Необхідність в близькості і турботі, а також в маленькій любові! Це дається тільки через повільність в людських відносинах. Щоб осмислити зміни, нам потрібно відновити повільність, роздуми і єднання. І так ми дійсно відновимо себе,
– переконаний норвезький філософ Гатторм Флістад.

Slow life закликає до споглядальності, але вона не зменшує роль або участь людини у вихорі життя. Рух радше вчить правильно розставляти фокус, щоб людина могла скоротити площину внутрішньої порожнечі.

І ця ідея не пройшла непоміченою. Slow life дав поштовх до розвитку схожих напрямків – Slow food, Slow beauty, Slow media, Slow reading, Slow travel, Slow business, Slow money, Slow parenting.

Читайте також: Як активізувати критичне мислення: перевірені лайфхаки

Очевидно, що поява цих напрямів свідчить про втому людини від перенасичення швидкістю. Але важливо додати, що рух Slow life сам по собі сенсу вашому життю не надасть, і щастя також не стане більше. Slow life треба розглядати як інструмент пошуків, а не панацею.