Обряд для неспокійних душ: що робили у давнину, якщо дитина помирала нехрещеною
- У давніх українських віруваннях душам немовлят, які померли нехрещеними, давали спокій через обряд із киданням речі в повітря як символічного хрещення.
- До хрещення новонароджені вважалися вразливими, тому в колиску клали ножиці або часник для захисту від злих сил.
У давніх українських повір'ях особливе місце посідає вірування про душі немовлят, які померли, не встигнувши прийняти хрещення. Їх називали потерчатами або потерчуками.
Вважалося, що вони не знаходили спокою і сім років літали, благаючи собі ім'я та хрест. Про це детальніше – пише 24 Канал з посиланням на подкаст "Пороблено".
Дивіться також "Нечистий" стан міг зашкодити дитині: кого суворо не брали в куми у давнину
Що колись робили, якщо дитина помирала нехрещеною?
У народі вірили, що душі потерчат сім років літають, видаючи зойки, схожі на жаб'яче кумкання, і благають: "Хрест! Хрест!". Вважалося, що чи мати, чи батько могли почути цей зойк десь у повітрі. Ба більше, як зауважує проєкт СловОпис, потерчата приносили злидні й негаразди в дім.
За словами етнологині Олени Боряк, людина, яка почула благання потерчука, мусила здійснити обряд, щоб дати душі малюка вічний спокій. Для цього треба було зірвати з себе будь-яку річ, наприклад, хустку чи фартушок, та кинути її в повітря як крижмо для хрещення.
Згодом зазвичай називали ім'я: для дівчинки – Єва або Марія, а для хлопчика – Адам або Іван. Лише після цього душа дитини, за повір'ям, знаходила спокій.
Етнологиня Олена Боряк про нехрещених дітей: дивіться відео онлайн
Чому колись в люльку клали ножиці, ножик чи часник?
- У традиційній українській культурі існував період особливої вразливості новонародженої дитини – час до моменту її хрещення. Вважалося, що поки малюк не отримав християнського імені та свого ангела-охоронця, він залишався незахищеним від злих сил і пристріту.
- Саме тому в колиску або поруч із нею клали спеціальні обереги, аби забезпечити символічний захист під час цього критичного етапу. Одними з ключових захисних предметів були ножиці або ножик.
- Як гострі предмети, вони традиційно використовувалися для створення символічного бар'єра від нечистої сили, яка, за повір'ями, боїться заліза.
- Поруч у люльку також клали часник – потужний народний оберіг, різкий запах якого мав відганяти хвороби та злі погляди.