Серіал піднімає на великому екрані тему адаптації ветеранів російсько-української війни до цивільного життя та показує, що відчувають військові, які пройшли АТО.
Читайте також Герої з необмеженими можливостями: чому варто подивитися кіно про ветеранів "Життя післязавтра"
Зйомки серіалу "Доброволець"
У другій частині ексклюзивного інтерв'ю з творцями "Добровольця": режисером Ахтемом Сеітаблаєвим, актором і ветераном АТО Олегом Шульгою та продюсером Ігорем Кондратюком читайте про те, чому серіал порівнюють з "першохристиянським мучеником у ямі з левами" та чи варто очікувати незабаром появи нових серіалів на патріотичну тематику. А також дізнавайтесь, коли українське кіно й серіальна індустрія стануть незалежними від прізвищ у державних кабінетах, і чим невдовзі зіркові творці ще потішать глядачів.
У першій частині розмови - про те, як працювалося команді разом, що несподіваного сталося на зйомках та чому серіал добряче заслуговує на увагу.
"Доброволець" – третій після "Гвардії" та "Кіборгів" ігровий український телесеріал на військову тематику з проукраїнськими смислами. Ви погоджуєтесь, що було сміливо – взятися за цей проект?
Олег Шульга: Це сміливо, але у мистецтві завжди все сміливо! Я не думаю, що Ван Гог розмірковував: сміливо чи несміливо кинути роботу й почати малювати. Або ж чи Бах мусив писати кожного тижня щось новеньке, бо у місцевій церкві прийдуть прочани, і їм треба, аби хор заспівав молитву. Бах все одно старався якнайкраще. У мистецтві треба покласти своє життя або бодай його частину. Тоді воно чогось і вартує.
Олег Шульга
Можливо, хибна, але широко побутує думка, що телевізійні продукти українською на тему війни можуть бути не такими популярними та прибутковими, як російськомовний продукт, що його досі споживає велика частка нашого населення. Якої ви думки, Олеже?
Олег Шульга: Я не погоджуюсь з орієнтацією на обслуговування глядача. Мистецтво і телеіндустрія має створювати смак, взірці, героїв. Українські актори мають бути найкращими, найвродливішими, найсильнішими, найталановитішими. Це треба створювати, і відповідно запит буде. Це закони ринку: не лише попит створює пропозицію, а й пропозиція породжує попит. Хочеться говорити з професіоналами: "Давайте не боятися і робити свою справу так, як ми вважаємо за потрібне, а не так як нам диктують кінцевий споживач чи замовник".
Українські телеканали переважно пропонують російськомовні серіали з так чи інакше проросійськими смислами й жартами; розважальні шоу, грубо кажучи, – мило мильне. Як влучно порівняла дружина Олега та волонтерка Віталіна Маслова, "ваш серіал виглядає серед телевізійного контенту навіть не як Давид перед Голіафом, а скоріше, як першохритиянський мученик у ямі з левами". У вас був страх отримати невисокі показники, хіба ні?
Ігор Кондратюк: Підвернувся випадок, бо фірма, яка знімала "Караоке на майдані", "Шанс" та інші телевізійні проекти з 2005 року, виграла грант Українського культурного фонду. Але до цього ми нічого схожого не знімали. Я на це погодився, аби спробувати зрозуміти, що воно таке. Чесно кажучи, моя сім'я знає, що я дивлюсь переважно лише бойовики, а не мелодрами. Можу подивитись якісь трагічні фільми, але вони мені не додають динаміки в житті. От якби це була шестисерійна мелодрама, мені було б набагато складніше.
Ігор Кондратюк
Ахтем Сеітаблаєв: Ми відзняли вісім серій, але я запропонував стиснути до шести. Для чоловічого кіно все ж таки має бути по своєму темпу динамічна історія. Я звернувся до телеканалу, і вони погодились, за щось їм дуже вдячний.
Ігор Кодратюк: Та звісно ми розуміли, що показники можуть бути невисокі. Наприклад, мені казали, що це абсолютно нечесна історія, коли персонажі серіалу Желінський і київський боксер розмовляють українською мовою. Ну, знімали б ми про Геракла, то що, ми б вчили давньогрецьку? Це була свідома зйомка українською мовою. Ми навіть не думали, що може бути інакше.
"Доброволець" – вітчизняний бойовик з класичним дотриманням цього жанру. У нашій кіноіндустрії подібним був лише фільм "Позивний Бандерас" теж з Олегом Шульгою у головній ролі. Чи можна сказати, що ваша готовність знімати подібне і відповідно ризикувати – це також прагнення підвищити національну гідність?
Ахтем Сеітаблаєв: Як ви красиво це кажете. Можна мені записати? Ну, ні звичайно. Якби я так думав, я б ніколи не вийшов на знімальний майданчик.
Ігор Кондратюк: Насправді, на майданчику ми розуміли, що знімаємо не комедію, а трагедію про людей, які в мирний час змушені були захищати Україну і втратили близьких а АТО.
Зйомки серіалу "Доброволець"
Зйомки серіалу "Доброволець"
Зйомки серіалу "Доброволець"
Ахтем Сеітаблаєв: Як на мене, зйомка фільму, умовно кажучи, – це робота хірурга. Ти йдеш на операцію і не маєш права бути занадто емоційним.
"Доброволець" може спровокувати суспільство до діалогу на непроговорені теми щодо адаптації ветеранів до мирного життя? Чи можемо ми стверджувати, що за відсутності цього діалогу формується вакуум, який заповнює російська пропаганда, що далі й призводить до агресивних ворожих сутичок всередині населення?
Ахтем Сеітаблаєв: Скажу так. Якщо "Доброволець" буде першим і останнім фільмом, який торкається цієї теми, то ніякого проговорення не буде.
Зйомки серіалу "Доброволець"
Поговорімо про держфінансування. У липні 2020 року Міністерство культури виділило 1 мільярд гривень на підтримку кіновиробництва. З них 100 мільйонів підуть на українські серіали патріотичного характеру, а 50 мільйонів – на кіно. Ви, як люди в темі, скажіть, це багато чи мало?
Ігор Кондратюк: Чесно? Я про це не знав. 50 мільйонів на кіно – це не дуже багато. Це півтора фільма, якщо фільм гарний та достовірний.
Ахтем Сеітаблаєв: А на "Довбуша", "Захара Беркута" не вистачить...
Ігор Кондратюк: Дивись, яка історія з патріотичним кіно. До прикладу, читаючи історію про "Крути", я уявляв набагато крутішу історію про цих персонажів, ніж її показав режисер у фільмі "Крути". Але я не буду за це його карати, бо, як показує досвід, гарні історії перезнімаються потім двадцятьма режисерами. Може, хтось потім зніме так, як мені сподобається.
Ігор Кондратюк
Коли кажуть, що дають гроші на патріотичний серіал, хотілось спочатку зрозуміти, які епізоди потрібні нашому сучасному патріотизму: за 2014 рік чи про "Довбуша", Богдана Хмельницького або, як Артем хоче зняти, про Конотопську битву? Ти прекрасно сказала фразу. Проте тут ніхто за цим столом не розуміє, що за цим стоїть. На ту суму може коштувати 2 серії серіалу, дивлячись, що знімати.
Ахтем Сеітаблаєв: Серіал дає можливість детально, суттєво розповідати історію не одного героя, а декількох. Він може додати об'єму, коли ти розповідаєш про локальну боротьбу за щось. Дає об'ємну розповідь про час, епоху, характеристику взаємовідносин і так далі.
Гроші у виробництві – це ж не просто похизуватися, що у нас такий ось бюджет. Ні. Це кровоносна система, завдяки якій ти можеш залучити найкращих спеціалістів. Наприклад, поруч з Робертом Патріком дивишся на Віктора Жданова або на Олега Стефана, Андрія Ісаєнко...
І є надзвичайне почуття гордості за їхню спільну роботу та дружню підтримку один одного. Роберт Патрік говорить своєму партнеру-українцю: "Good job guys", бо вони на професійному рівні, як колега колезі, віддають належне. Якщо хороший сценарій і достатньо коштів та професійна креативна команда, то серіал може бути явищем! Як явищем став серіал "Спіймати Кайдаша" – переосмислена класична драматургія, осучаснена, з гумором, побудована на фундаментальних для будь-якої людини речами. Талант Наталки Ворожит та команди дозволив на такому благодатному матеріалі зробити класний продукт.
Ахтем Сеітаблаєв
Коли українське кіно та серіальна індустрія в Україні набудуть сталого розвитку і стануть незалежними від прізвищ у державних кабінетах?
Ігор Кондратюк: З подіями минулого року все дуже можливо. Ми не сформована нація до кінця, і ця війна є тому підтвердження. Україна має відвоювати Крим і Донбас. Я б не сказав, що нинішнє Держкіно успадкувало 100% попереднього досвіду. Я це все бачив з сум, які витрачаються, і тем, які вони піднімають. Там не йдеться про ідеологію... А підтримка патріотичних фільмів – це ідеологія. Єдина проблема в тому, що ніхто не зніматиме історичні фільми про нас. Розумієш, ні поляки, ні білоруси, ні росіяни не покажуть, до прикладу, Тараса Бульбу таким, яким він є.
Як ви оцінюєте нинішні результати конкурсу Держкіно і той скандал, який зчинився довкола нього?
Ігор Кондратюк: На цьогорічному, чотирнадцятому за рахунком, пітчингу я, як продюсер, виграв грант на зйомку в категорії авторського кіно фільму "В зеніті". Режисер – Ігор Стеколенко, він же разом з Ольгою Рєкою – автори сценарію. Цей фільм – на медичну тему, яка зараз в зв'язку з пандемією, на наш погляд, актуальна, хоча герої – хірурги, а не вірусологи. Щодо скандалу, вірніше скандалів, то я читав і слідкую за перебігом. Проте ніякого свого відношення чи бачення ще не сформував. Я все-таки в кіно – неофіт.
На міжнародній арені нам готові давати гроші для створення патріотичних фільмів?
Олег Шульга: У мене є туз в кишені – австралійський проєкт від каннського режисера, який уже триває. Це їхня ініціатива – художньо розповісти історію про українського спортсмена, який тут домігся висот, виховав олімпійських чемпіонів та став національним героєм – тренером в Австралії! Австралія ініціювала зйомку цього фільму про вітрильний спорт. Тобто прецедент є.
Олег Шульга
Ігор Кондратюк: Я зішлюсь на досвід Наталки Ворожбит, яка зняла "Погані дороги". На її думку, аби цей фільм став цікавий всім, там мають розглядатись питання людей, які перебувають в екстремальній ситуації. Себто, щоб там не було ідеології, патріотизму, а можна було показати правду, де на першому місці людина. І реально така історія є.
У нашому серіалі також Олег Шульга грає героя, який травмований подіями. Це загальнолюдські історії, їх показують американці в серіалах про операцію "Буря в пустелі". У світі є десять гарячих конфліктів, і ці конфлікти на чомусь базуються. Яскравий приклад конфлікту: Ізраїль-Палестина – загальна історія нерозуміння один одного. Будь-яка копродукція змушена історію показувати для всіх країн. Якщо українці не будуть розкривати в кіно трагедію, в якій гинуть люди, і своє бачення, то гріш нам ціна. Надіюсь, ми зняли таку річ, від якої треба відштовхуватися.
Інтерв'ю з творцями серіалу "Доброволець"
Скажу від себе. Мій дядько – демобілізований військовий з посттравматичним розладом. Я зумисне зателефонувала йому в перерві між двома серіями "Добровольця". Він сказав, що дивиться разом з дружиною. Це свідчить, що суспільство має попит на такий контент і не відмовляється від нього.
Ігор Кондратюк: Разом з тим, про це прекрасно написав Сеітаблаєв в нашій групі "Доброволець", що "Сватів" подивились краще, ніж нас. Це зріз нашого суспільства.
"Доброволець" вже є у вільному доступі на ютубі телеканалу "ICTV". Чи плануються покази і обговорення з військовими?
Ігор Кондратюк: Насправді телеканал планував зробити декілька зустрічей у Києві, Вільнюсі, Одесі, Дніпрі і навіть випустили мерчендайз. Але, на жаль, скасували через коронавірус.
Олег Шульга: Мене запрошувало в Одесу командування "Південь" на 14 жовтня. Військові – найкращий глядач, бо той, хто не був в АТО, не зможе так перейнятись. І зрозуміти, наскільки це йому було цікаво, простежити лінію бойовика. Може, колись щось ще спонукає поговорити з ветеранами про "Добровольця".
Чим невдовзі ще потішите глядачів? Розкажіть, будь ласка, про ваші нові проєкти.
Ахтем Сеітаблаєв: У жовтні дві стрічки "Ми є, ми поруч" режисера Романа Балаяна та "З зав’язаними очима" режисера Тараса Дроня, де ми з Олегом знімалися в головних ролях, поїдуть на міжнародний фестиваль. Ми не поїдемо, але стрічки там зустрінуться. Також 19 листопада повинна вийти в прокат стрічка "Номери" за п'єсою Олега Сенцова. Це антиутопія і поєднання драми, мелодрами з гротеском. Нас цікаво сприйняли на фестивалі Берлінале. Ми хвилювалися, а потім почули невпевнений смішок. Себто глядач думав: "Якщо я засміюсь, це буде культурно чи ні?" А коли всі почали сміятися вголос, ми з Олегом видихнули і зрозуміли: стрічка "заходить" закордонним глядачам.
Я також зараз ставлю виставу за Лесею Українкою "Лісова пісня", де виключно українські актори грають кримськотатарською мовою.
Ігор Кондратюк: Челендж, такий театральний челендж...
Ахтем Сеітаблаєв: Але як же красиво звучить мова Киримли в українських акторів.
Ахтем Сеітаблаєв
Ахтеме, ви ж також зіграли головну чоловічу роль у чорно-білому кіно "Ми є, ми поруч" Романа Балаяна…
Ахтем Сеітаблаєв: Навички актора у фільмі Романа Гургеновича мені майже не знадобилось. Жодної хвилини я не відчував себе впевнено. Ти, нібито, йдеш по канату із зав'язаними очима. Бо як тільки я впевнено стаю на ноги, він каже: "Стій, ти що, текст вчив? Зараз будемо все перероблювати".
Ігор Кондратюк: Боже, який красивий режисер…
Ахтем Сеітаблаєв: Або я йому кажу: "Давайте якось порепетируємо?" А він відповідає: "Дивись, мій дорогий, по-перше, це марно". Не відразу зрозумієш, що він жартує. Тим більше, коли тебе і так інколи трясе, тому що пощастило зніматися у Балаяна.
Якось через два тижні зйомок зайшов до нас кінокритик Андрій Алфьоров і каже: "Ти прочитай спогади Янковського, коли Роман Гургенович знімав "Польоти уві сні та наяву". Читаю, майже слово в слово! Актори ніколи не знали, що та як він хоче завтра зняти. Режисер, можливо, потребував цієї невпевненості актора, яка потім транслюється в персонажа. Роман Гургенович Балаян, на мою скромну думку, у чистому вигляді імпресіоніст, який малює поліфонію емоцій та почуттів, певну експресію і врешті створює свій унікальний світ…
Олег Шульга: Ти так розповідаєш, що я теж хочу до таких режисерів, а не з тобою працювати (Сміється).
Ахтем Сеітаблаєв і Олег Шульга
Ахтем Сеітаблаєв: Це в чистому вигляді авторське кіно, яке можна буде побачити в українському прокаті приблизно через рік.
Фото: Сергій Терещенко та Віктор Тімохін, архів творчої групи "Добровольця".
Запис розмови проводився в Pizza Veterano.