"Проста послуга" режисера Пола Фіга поверхнево нагадує фінчерівську "Загублену". Та не слід забувати, що за спиною у Фіга робота над фільмами на кшталт "Мисливці на привидів" (це той, що про жінок-мисливців, з Крісом Гемсвортом на побігеньках), "Шпигунка" та "Подружки нареченої". Погодьмося, до Фінчера далеко.
Також у кіно: "Хижак": прибулець, схожий на Вупі Голдберг
Пол Фіг не може повністю позбутись старих звичок і тому "Проста послуга" не просто дає нагоду відчути себе детективом, а й жартує. Ну але Фіг молодець, він не знімав такого похмурого кіно ще з 2003 року. Можна сказати, що "Проста послуга" — нуар, бо від напряму фільм взяв детективну атмосферу, песимістичні нотки і персонажів, яким неможливо довіряти.
Згідно з сюжетом, сіра мишка знайомиться з леді-вамп і після декількох тижнів спільного джину за обідом і парочки розголошених одна одній таємниць коса находить на камінь. Воно й не дивно, бо Стефані (Анна Кендрік) — гіперактивна мати-домогосподарка, яка веде фуд-влог і багато вибачається, а Емілі (Блейк Лавлі) — безпардонна кар'єристка, яка нарікає на чоловіка-невдаху, заледве приділяє час синові, але завжди прекрасно виглядає і знає, як досягнути бажаного. Такі біполярні жінки можуть або одна одну знищити, або навчити дуже корисним речам. Не розкриватимемо, який із варіантів чекає у цьому фільмі, щоб шанс пограти в детектива залишався таким же привабливим.
"Проста послуга" глузує з відчайдушних домогосподарок, показує, наскільки заміське зразкове життя всіяне таємницями і фальшивими посмішками. Це світ, в якому "подруги" хитрять, конкурують за чоловіків, змагаються в красі й успішності. От тільки Пол Фіг зняв свою "Загублену" у комедійному ключі, що трохи згладжує цинізм історії, закладеної у сюжет. "Проста послуга" — екранізація однойменного роману Дарсі Белл, який, до слова, вирішили екранізувати що до публікації книги.
Рейтинг "Простої послуги" на IMDb — 7,3, а вікове обмеження — 16+.
Також у кіно: "Монахиня": фільм про місце, де закінчується Бог