Двотомник Олега Сенцова презентували 8 вересня у Львові. Саме тоді автор вперше взяв в руки свою книгу. Після презентації Олег дав відверте інтерв'ю видання ZAXID.NET, у якому розповів про знімання фільмів, а також написання книжок у російському ув'язненні.

Читайте також Олег Сенцов розповів, як в російській в'язниці працював над фільмом "Номери"

Вперше я взяв у руки книгу у Львові. І це відчуття неможливо ні з чим порівняти. Бо одна справа, коли пишеш книгу, інша – коли вона виходить друком. Я ще її не читав, але вже подарував кільком львів'янам,
– розповів Сенцов.

Двотомник "Хроніка одного голодування" та "4 з половиною кроки"

Олег розповів, що до одного тому увійшло 15 оповідань, які він написав протягом усього ув'язнення. Події у книзі відбуваються у хронологічній послідовності: від Лефортово до Лабитнангі. Сенцов зазначив, що це не художні оповідання, у них йдеться про людей, разом із якими кінорежисер та письменник перебував в ув'язненні.

Другий том – щоденники Сенцова. Відомо, що голодування, яке тривало 145 днів, Олег проводив в ізоляторі. Під час цього було багато вільного часу та думок. Тому Сенцов почав писати. У камері, де перебував автор, були постійні обшуки та відеонагляд. Він усім розповідав, що пише фантастичний роман, адже писати у в'язниці про в'язницю не можна. Навіть адвокат Сенцова думав, що він працює над романом.

В мене могли забрати не лише щоденник, а й усі мої рукописи. Але я продовжував писати. Обшуки проходили щодня, зошити з щоденником намагались читати наглядачі. Рятував мій поганий та дрібний почерк. Я намагався писати ще не розбірливіше, ніж завжди, суцільний текст без абзаців,
– сказав Сенцов.

Колишній політв'язень сказав, що якщо пропадуть сторінки, то поріже собі вени. У в'язниці цього боялися, тому після прочитання записи повертали. Також письменник під час написання не ставив дат. Він вважав, що це може привернути увагу наглядачів.


Двотомник "Хроніка одного голодування" та "4 з половиною кроки" / Фото Видавництво Старого Лева

Після повернення в Україну Сенцов віддав рукопис видавництву, де його й розшифрували. Час від часу радилися, коли не могли розібрати якесь слово. Олег додав, що писав російською, бо українською у нього не дуже добре виходить це робити. Він вчиться завдяки дописам у фейсбуці і зізнається, що йому дуже подобається український переклад.