"Цілую з першого рядка": 7 зворушливих цитат про кохання з листів Василя Симоненка до дружини
Якщо згадувати про справжнє кохання, то на думку одразу спадають листи відомого українського поета Василя Симоненка до дружини Люсі. Закохані майже не бачились, тому чоловік зізнавався у своїх почуттях на папері.
Вони познайомились, коли Василь Симоненко проходив практику у редакції видання "Черкаська правда". Людмила тоді працювала кур'єркою, а згодом стала коханням всього життя поета.
Теж цікаво Вона скаже "так": 5 оригінальних ідей, як зробити пропозицію руки й серця
Кохання Василя Симоненка та Людмили
Люся змогла полонити серце не лише Василя, але і його друга Станіслава Буряченка. Останній, зокрема, говорив: "Очевидно, Вася більше припав їй до серця. Якось, повернувшись з відрядження, почув від нього вбивчу для мене інформацію: "Славко, можеш мене вітати. Одружуюсь"".
Згодом у подружжя народився син Олесь. У своїх листах Симоненко звертався до дружини з особливою ніжністю: "Малеча", "Малюся", "Кнопочко", "Мила моя дівчинко". А у коханні зізнавався словами "Люся! Люся! Я боюся, що влюблюся!"
LifeStyle 24 зібрав зворушливі цитати з листів Василя Симоненка до дружини Людмили. Поет вмів кохати по-справжньому та розповідати про це у рядках.
Листи Василя Симоненка до дружини
- "Люся! Я вже встиг солідно скучити за тобою. Всі дівчата в тепло-голубих пальтах здалеку чомусь дуже схожі на тебе, а зблизька – ні. Жаль. Люблю тебе дико. Ніколи ніхто так ще не морочив мені голови. На папері цілуватися не дуже смачно, але я цілую мою маленьку Люсю мільйон разів. Губи не заболять – не бійся".
- "Скучив за тобою страшенно. Бог зна, що ти за вредна дівчина – ніяк не можу хоч на годину забути тебе. Спочатку всі маленькі дівчата здалеку були чомусь схожі на тебе. Я навіть підозрював, що у мене щось із шариками не в порядку".
- "Чому ти цілуєш мене крапками? Соромишся? А я ні, і цілую мою одну-єдину, мою дорогу Малюсю мільйон разів. З голови до п'ят. Люблю. Рахую хвилини до зустрічі".
- "Я втопився у твоїх синіх очах. Якби інша дівчина посміла про мене подумати так, як ти, запевняю тебе, що в кращому разі я ніколи з нею не розмовляв би навіть про погоду. Але на тебе я навіть образився не дуже, бо ніхто ще мені так не заморочував голови, бо немає такої хвилини, щоб я не думав про тебе, і немає такої ночі, щоб не снилася ти мені. Можеш не вірити, але щоб я здох на цьому слові, коли пишу неправду".
- "Цілую з першого рядка, бо до останнього не втерплю – дуже скучив".
- "Скучив я за тобою, як завжди, більше, ніж ти за мною, хоч ти й дурненька. Але говорити про це не буду, щоб ти не задрала свого носика. Він у тебе й так вгору стоїть".
- "Моя маленька вертихвістко, люблю тебе, тебе одну-єдину – маленьку, милу дівчинку мою".