"Нечистий" стан міг зашкодити дитині: кого суворо не брали в куми у давнину
- У давнину не брали в куми жінок під час менструації, вагітних, молодих незаміжніх дівчат та неодружених хлопців.
- В екстремальних ситуаціях, коли не вдавалося знайти кумів, батьки просили перших зустрічних на перехресті стати хрещеними.
Наші пращури серйозно ставилися до вибору хрещених батьків для своєї дитини. Вважалося, що куми можуть вплинути на долю та здоров'я малюка.
Саме тому існував цілий перелік людей, яким традиція наказувала відмовляти у цій почесній ролі. Про це детальніше – розповідає 24 Канал з посиланням на подкаст "Пороблено".
Дивіться також Їх носять воїни та захисники: 5 стародавніх українських чоловічих імен, які означають силу
Кого не брали в куми у давнину?
Кілька століть тому однією з найсуворіших заборон було не брати в куми тих, хто, за повір'ями, перебував у "нечистому" стані. Йдеться про жінок, у яких на момент хрещення була менструація, а також вагітних.
Як пояснює етнологиня, докторка історичних наук Олена Боряк, це було пов'язано з побоюванням за здоров'я немовляти.
Вважалося, що це нечистий стан, який може зашкодити дитині: у неї з'являться пліснявки, золотуха, і вона буде хворіти,
– зазначає пані Боряк.
Крім того, предки не брали в куми молодих незаміжніх дівчат та неодружених хлопців. Адже існувало в народі повір'я, що незаміжня дівчина може "забрати долю" в дитини, або ж навпаки – новонароджений забере долю в неї.
Попри всі суворі правила, траплялися екстремальні ситуації, коли дитину треба було терміново похрестити, а відповідних кумів знайти не вдавалося. У таких випадках зверталися до найрадикальнішого методу: батьки виходили на перехрестя й просили стати хрещеними тих, кого зустріли вперше.
Таких людей називали "стріченими". Що цікаво, це могла бути як мала дитина, так і літня людина. Однак "стріченим" не дозволялося відмовитись від цієї ролі, бо це вважалося гріхом.
Одна жінка згадувала, як пішла в куми, коли їй було лише шість років. В церкві поруч з нею стояв дорослий кум і тримав дитину, бо їй не довірили. Усі сміялись з того, що мала кума не хотіла відставати від дорослих за хрестильним столом,
– поділилася етнологиня.
Хто називав новонародженого у давнину?
- У давнину ім'я дитині обирали в церкві під час спеціального обряду, відомого як "вводини", зазначає "Локальна історія". Зазвичай цю важливу роль виконувала баба-повитуха – жінка, яка допомагала матерям під час пологів. Саме вона, прийнявши немовля, прямувала до священника, щоб отримати ім'я для малюка.
- Що цікаво, повитуха мала змогу вплинути на вибір імені. Оскільки імена найчастіше давалися на честь святих, чия пам'ять припадала на день народження немовля, іноді баба могла заступитися за дитину.
- Наприклад, повитуха могла попросити священника обрати ім'я святого, який не страждав і не помер у муках.