Тільки уявіть – декілька годин потягом до селища Славське, і ви вже занурюєтесь у геть інший світ.
Цікаво Як святкують Геловін в різних країнах світу: незвичні факти та фото
Замість електричних ліхтариків горять справжні свічки; гарбузи стоять перед будинком, та освітлюють силуети величних гір у нічній темряві; десь на околицях чутно, який виє не то собака, не то вовк… А ваша весела компанія ходить від колиби до колиби, вимагаючи у туристів смаколики. Аж раптом хтось з компанії відстає і йде стежкою, що веде до останньої хати в селі, майже посеред гори. Ви прямуєте за ними і натрапляєте на стару, трохи оброслу мохом, але якусь дуже особливу хатину.
Всередині горить каганець. Хтось пробує відчинити двері. Зазираєте всередину. А там, ніби чекаючи саме на вас, сидить старий Мольфар. Жестом запрошує вас заходити та сідати прямо на килим зі шкури якоїсь невідомої тварини навколо відкритої печі, в якій язики вогню відкидують дивакуваті тіні на стіни. Ніякого штучного павутиння чи помаранчевих капелюхів.
Все по-справжньому.
Мольфар в околицях Славська живе давно. Місцеві навіть не пригадують, коли він тут оселився, а його хата вилізла на схилі гори, якраз трохи захована у смереках так несподівано, наче гриби після дощу. То ж живе він тут і понині. Звичайно, Мольфаром його ніхто не кличе. Всі називають вуйко Захар. Та займається він справжнім мольфарством – оберігає і захищає цю місцину та її жителів. Може й цілющий збір трав хворому підібрати, а може й нечисть усіляку від села відігнати.
Його справу селяни поважають, тому без крайної потреби до Захара не йдуть, хоч він ніколи нікого з хати не вигнав. То ж, якщо раптом заблукати і вийти до його оселі, то можна сміливо заходити – він вас радо прийме, напоїть та нагодує. А раптом це трапиться перед Геловіном, то ще й декілька історій про ці краї розповість, аби сучасні люди не сприймали потойбічні сили як жарти чи вигадки.
Але улюблених історій в мольфара Захара є три. І їх вже переповідають люди по горах, бо дуже їм ті історії подобаються.
Відьмина гора
Колись давно, на горі, що прямісінько біля Славського, мешкала відьма Ільза. Гору цю вона обрала не випадково – через те, що сама гора розташована в оточенні інших гір, з вершини видно все, що відбувається довкола. То ж жила там Ільза, спостерігала за довколишнім світом та й туги не мала. Потім зустріла хлопця. Та всупереч правилам, закохалася в нього. Тоді темні сили вирішили покарати Ільзу за те, що не дотрималася відьомських обітниць. Вони осліпили хлопця і завели його в лісні хащі в горах.
Ільзин коханий заблукав там, а вона не знала, де шукати коханого, і навіть відьомство їй не допомогло. Бідолашна шукала хлопця – та безуспішно. Від горя Ільза перекинулась на вовчицю, в образі якої і подалася його шукати гірськими бескидами. Подейкують, що і досі при повному місяці, якщо вийти на вершину гори, можна побачити самотню вовчицю, яка "оплакує" і кличе до себе коханого.
Та коли Ільза відрікалася від відьомства і чарів, то заприсяглася, що тепер доскону служитиме тільки коханню. То ж навіть в образі одинокої вовчиці колишня відьма допомагає усім закоханим, хто звертається до неї. А місцеві парубки знають, що коли освідчитися дівчині на вершині гори Ільза, то це може перевірити ваші стосунки. Якщо кохання несправжнє, і хтось обманює, то Ільза зробить так, аби зрадник назавжди заблукав у карпатських лісах. Та якщо ваші наміри та кохання щирі, то дівчина обов’язково погодиться, а на пару чекає щасливий і довгий шлюб.
Гора правди
Друга гора, на яку можна піднятися зі Славського – гора Високий верх. Вона є для місцевих не менш важливою, аніж перша. Бо якщо Ільза може подарувати кохання, то на Високий Верх піднімалися заради правди.
Ця гора розташована так, що на її вершині перетинаються межі трьох областей. Колись тут жив старий-старий чоловік, який слугував місцевим за суддю. Саме до нього піднімалися усі жителі, хто мав якісь суперечки. Старий мудрець завжди уважно вислуховував всі сторони, і аж потім приймав дійсно справедливе рішення про те, чия правда. І одного разу сталося так, що один селянин був незадоволений рішенням мудреця. І подумав, що досить йому так над людьми знущатися. А тому пробрався вночі, поки все село спало, до хати мудреця на самій верхівці гори та вбив його. Проте жага до справедливості в душі мудреця була така сильна, що навіть після смерті він допомагав людям.
А сталося це так. Коли люди дізналися, що мудрець мертвий, то намагалися дізнатися, хто ж його вбив. Підозрюваних було декілька. Серед них і справжній вбивця. Селяни привели їх на верхівку гори до хати мудреця і намагалися змусити справжнього вбивцю зізнатися. Аж раптом з хати вийшов великий, гарний півень, став поміж чоловіками, яких підозрювали, і впевнено повернувся в бік вбивці, та ще й заспівав.
Люди вирішили, що то знак, і навіть сам вбивця вимушений був зізнатися і піти з села в гори. А люди зрозуміли – це мудрець їм продовжує допомагати через свого улюбленого півня. З тих пір кожного разу, коли жителі сіл навколо Славська мали суперечки, то йшли на гору високий верх, і чекали, в яку сторону півень заспіває. Так і вирішували все.
Подейкують, що й досі, як вийти на високий верх зі складним питанням, то дух мудреця допоможе дізнатися правду, і спів півня підкаже вірний напрямок.
Гора сили
Третя легенда розповідає про те, як виникло джерело Писана криниця, що розташоване дорогою на Високий Верх. Колись цими лісами проходив Довбуш зі своїми опришками.
Вони побачили криницю, яку, за ще давнішою легендою, колись тут викопав один з перших поселенців – коваль. Він оселився на вершині гори, а колодязь був потрібен йому, щоб не спускатися кожного разу вниз за водою. Ніхто з місцевих не вірив, що дужий коваль такий сильний, що зможе в горі колодязь викопати, знайшовши воду в камені, та коваль зробив це і, кажуть, з тих пір ніхто більше не мав такої сили.
Так ось коли Довбуш з опришками підійшли до цього колодязя, один з його друзів запропонував Довбушу помірятися силами і Олекса відповів:
"Найсильнішим буде вважатися той, хто зуміє розписатися рукою на кам’яному колодязі".
Виконати це вдалося тільки Олексі, його суперники не змогли залишити слід на камені. З тих пір джерело називається "писаним", а місцеві жителі розповідають, що спробувавши воду з колодязя, можна знайти силу, як у легендарного Довбуша та як у того самого коваля, який цей колодязь тут створив.
Звісно, всі ці історії – лише частина легенд, магія яких не може не зачаровувати. Редакція LifeStyle 24 пропонує вам зануритись у містичні розповіді та провести вихідні в туристичному селищі, неподалік Львова.