Глобально, у "Останніх джедаях" мало подій, які мали на історію вплив міжгалактичного масштабу. Є відчуття, що можна пропустити восьмий епізод і ніскілечки не почуватись розгубленим при перегляді дев’ятого – все потрібне можна розповісти одним-двома реченнями. Це враження відкидає фільм на сходинку нижче, аніж він міг би опинитись, бо з’являється відчуття, що ти щойно дві з половиною години витратив на щось неважливе. Та це не так.
Також у кіно: "Щасливий день смерті": прокинутись-померти-прокинутись
Якщо не вірити у існування сонця, то можна не дочекатись світанку.
“Останні джедаї” дають старт ще одній війні добра та зла і несуть в собі символічну надію, рішучість і запал, який не дасть повстанцям спинитись. “Ми – та мала іскра, яка запалить полум'я повстання. Наша місія — вижити", – чуємо з екрану і розуміємо, що на наших очах розгортається історія про бойовий дух та готовність боротись, а вже потім дійде до справжньої війни. Дехто із критиків навіть побачив у "Останніх джедаях" нотки "Дюнкерка" – у такій важкій ситуації опинились повстанці цього разу.
Нехай минуле помре. Убий його, якщо це знадобиться. Це єдиний шлях стати тим, ким тобі судилося.
Дотепний настільки, наскільки це умісно, епізод веде себе непередбачувано – він може сюжетно нагадувати частину, де “Імперія наносить удар у відповідь”, та все ж залишається нехарактерним для “Зоряних Воєн”. Інтернет гуде враженнями від рішень режисера Раяна Джонсона, якому вистачило сміливості переглянути фундамент саги і своїм епізодом зробити декілька рішучих кроків вперед, давши глядачам зрозуміти, що грати безпечно і копіювати Лукаса у всьому режисер не збирається. Це еволюція “Зоряних війн”, яка віддає шану класиці, але не стає її рабом. Відповідно, коли одним така впевненість неймовірно подобається, інші ж готові похоронити для себе Star Wars і, як максимум, переглядати вдома найстаршу трилогію.
Ми – це те що переростають вони. Це найтяжчий тягар майстрів є.
Стосунки Рей та Кайло Рена зображені у цьому епізоді дуже цікаво: є моменти, якими глядача застають справді зненацька. Це все додає хвилювань, спонукає співпереживати та вболівати. "Останні джедаї" вийшли доволі емоційним кіно – вони апелюють до теплих почуттів тих, хто слідкував за Star Wars роками, можливо, ще з 80-тих, але водночас фільм шукає таку мову, яка буде зрозуміла новому поколінню глядачів, яким теж хотілось би поринути в захоплюючий всесвіт Лукаса. Застарілість картинки у фільмах 80-90рр. відлякує більшість такої аудиторії. Нова "мова" звучить трохи по-іншому, але суть у неї та ж. Як падавани переростають майстрів, так і епізодам пора рухати франшизу вперед, оновлювати та перероджувати її, не забуваючи про минулі заслуги гумового Йоди і улюблених застарілих дроїдів.
Безсумнівно, “Останні джедаї” працюють найкраще, якщо глядач не знає сюжету. Рекомендуємо всіма силами уникати спойлерів, бо вони зменшують шанси на отримання задоволення в кінотеатрі у декілька разів. Не вдаючись у подробиці, можна сказати, що восьмий епізод дуже добре прийняли критики. Вони хвалили сміливість Джонсона та чудову візуальну роботу, а декілька битв навіть готові віднести до рівня епічних і вартих найвищих похвал.
До негативних сторін “Останніх джедаїв” здебільшого відносять: хронометраж - фільм тривалістю 2,5 години дехто вважає затягнутим; завелику кількість персонажів, в яких складно орієнтуватись; відсутність карти переміщень героїв. Нас же найбільше турбує момент із Леєю-суперменом (хто вже бачив кіно, той зрозуміє про яке божевілля мова). Так, в “Останніх джедаях” є відверто недоумкуваті моменти, за які стає трохи соромно, але все ж фільм вдався.
Суб’єктивно, восьмий епізод перевершує свого попередника, як і спіноф про “Бунтаря один”. Рейтинг стрічки "Зоряні війни: Останні джедаї" на IMDb – 8,0 і ми з ним згодні. Це – успіх.