Про початок кар'єри
Ким ви мріяли стати у дитинстві?
– Кожна людина формується в ранньому дитинстві, на жаль, воно не було в мене безхмарним, тому що я рано втратила батьків: спочатку тата, потім маму. Мене виховували дві бабусі та мій старший брат. Мене постійно водили в театр, мене постійно водили в консерваторію, в опері я була кожну неділю на дитячій виставі. Якісь мої естетичні смаки, розуміння, що гарно, а що погано заклалися, насправді, ще в дитинстві.
Читайте також: В нас не було цілі заробити грошей, – інтерв'ю зі співзасновниками бренду "Dodo Socks"
– Хотіла стати театрознавцем, а актрисою – ніколи. Мені казали, що навряд чи я зможу потрапити туди, бо конкурс надзвичайно великий. Однак я готувалась кілька років до вступу. Але мій друг, журналіст Вадим Зоря, сказав: "Іди на журналістику. Будеш писати, про що хочеш". І я жодного разу у своєму житті не пошкодувала про це.
Як з'явився журнал "Єва"?
– Не було взагалі журналів таких, глянцевих журналів на хорошому папері. Єдиний журнал, який тоді існував, це був журнал "Міжнародний туризм". Моя подружка з Литви, також журналіст, заохотила мене видавати журнал. Спершу він виходив в Литві та в Україні, як один журнал, як одне видання, а потім ми вже розділились, коли Україна та Литва оголосили про свою незалежність.
Ірина Данилевська мріяла стати театрознавцем
Саме журнали надихнули вас на те, що мода – ваш виклик і мода ваше покликання?
– Не так журнали, як люди для яких і про яких ми писали в цих журналах. Особливо, в журналі "Єва", який з'явився в 1993 році, вже тоді ми писали про українських дизайнерів.
Створення Ukrainian Fashion Week
Пам'ятаєте день, коли до вас прийшла думка створити Ukrainian Fashion Week?
– Знаєте, вона прийшла як подарунок від Сергія Бизова.
У Іри в березні день народження, а дизайнер Сергій Бизов не встиг купити подарунок. І сказав: "Данилевська, у мене для тебе є класна ідея. Та скільки ми можемо їздити? Хай всі до нас приїжджають, зробимо як в Парижі тиждень прет-а-порте". На День народження, під вино, ідея зайшла чудово,
– розповів генеральний продюсер Ukrainian Fashion Week Володимир Нечипорук.
– Мені не можна давати такі ідеї, бо я дуже уважно до них ставлюсь і я її реалізувала.
Ірина Данилевська
"Відправили факс в Париж та написали щось типу: "панове, розкажіть, які в вас правила тижнів прет-а-порте". І дай Боже здоров'я тій людині в палаті високої моди в Парижі, яка не полінувалася відправити в якусь невідому Україну положення про тиждень прет-а-порте. Ми не знаємо прізвища цієї людини, але 22 роки ми згадуємо і вдячні", – пригадав Нечипорук.
Яким був перший показ в 1997 році?
– За півгодини до початку у нас впав заднік. Ми його підняли, все було гаразд. Цей момент показав мені, коли перед тобою якась гарна мета, коли перед тобою якась велика ціль, то маленькі речі, які відбуваються навколо, не мають тебе зупиняти.
Фото з перших показів на Ukrainian Fashion Week:
– Було дуже багато подій і в Україні, і у світі. Ми пережили вже безліч президентів, безліч якихось економічних та політичних катаклізмів. Але цей момент відповідальності за справу, яку ти робиш для своєї країни й для людей, нас завжди тримав. Тому ми жодного разу, ні за яких подій, ми не пропустили Ukrainian Fashion Week.
Дивіться фотопідбірку одягу українських дизайнерів у 1997 році:
– Спершу нам треба було зробити дизайнерів впливовими громадянами цієї країни. Це були дизайнери, які на той час мали досвід роботи не тільки в Україні, але й за кордоном. І вони підтримували своїм авторитетом таке маленьке, народжене Ukrainian Fashion Week. І я це їм дуже вдячна.
Завдяки Ukrainian Fashion Week люди знають, що є така українська мода. І це реально актуальний досить тренд. Україна зараз дуже модна і всі європейці, азіати, американці та реально весь світ слідкує за тим, що відбувається в нашій країні,
– розповів дизайнер одягу Артем Климчук.
Як ви набираєте людей у команду?
– Доля завжди підкидає нам виклики, доля завжди намагається зробити так, щоб ми важко йшли до своєї мети. Для нас завжди дуже важливим була формула, яку ми створили, під назвою "професіоналізм та порядність". Ми переконалися, що одне без одного нічого не варте. За цими двома ознаками ми так добираємо партнерів та людей в команду. Якщо професіоналізм можна підтягнути, то порядності ти, на жаль, не навчиш.
Читайте також: Як блогерка Таня Пренткович зробила свій Instagram успішним та прибутковим
– Ми інколи жартуємо, що нас рятує внутрішній, сімейний, командний принцип, який ми називаємо жартома "теорія шляхетного очікування". Коли ти щось дуже хочеш, але ти не робиш нічого, за що тобі потім буде соромно. Роби, що треба, роби це гарно, роби це порядно і воно прийде. Я б радила це використати всім, навіть в життєвих ситуаціях.
Інтерв'ю зі засновницею Ukrainian Fashion Week
Не було у вас такого бажання сказати: "Все, це мій останній я передаю цю справу комусь іншому"?
– Сказати, що все, це останній Ukrainian Fashion Week, то такого бажання не було ніколи. Сказати, що це мій останній Ukrainian Fashion Week, то звичайно, що таке бажання є. В мене є одна мрія, один благодійний проект, який я хочу втілити в життя і тому, я думаю, що на посаді голови оргкомітету Ukrainian Fashion Week я не буду довго залишатись. Але як співорганізатор Ukrainian Fashion Week, співвласник компанії, то звичайно, сподіваюся я буду довго.
В кожному з нас живе унікальність. Інколи це абсолютно прості речі, не треба бути видатним художником чи видатним композитором. Можна найкраще на своїй вулиці пекти пироги і з цього зробити своє майбутнє.
Але тут дуже важливо на шляху до своєї мети ніколи не зраджувати себе. Ти завжди маєш пам'ятати, що насамперед ти – людина. І тоді, повірте, все вдасться.