Про перші відгуки на експеримент автора, масштабні тури Україною, а також те, як можна залучати технології до написання книг – читайте у матеріалі LifeStyle 24.
Читайте також: Як письменник-початківець зумів завоювати сучасного читача – інтерв'ю з Андрієм Новіком
Цієї осені виповнюється вже десять років з початку твоєї письменницької кар'єри. Знаю, що твій батько також був письменником. Нерідко рідні відмовляють дітей повторювати їхню долю. Як твої найближчі реагували на твоє рішення почати писати?
Не відмовляли, бо ніхто не знав. А дізнались лише тоді, коли я у 2009 році виграв "Коронацію слова" (мовиться про другу премію, яку здобув роман "Мексиканські хроніки" – LifeStyle 24). Але вони в будь-якому разі не відмовляли б мене.
Що таке "Коронація слова"Міжнародний літературний конкурс, заснований у 1999 році. Його метою є підтримка новітньої української культури, пошук нових імен, видання найкращих романів, стимулювання й підтримка сучасного літературного процесу кіно й театру.
Ти часто подорожуєш, відвідав вже приблизно 30 країн. Вступив на аспірантуру у Швеції, але покинув її, бо "нудьга не має перспектив". Чи не жалієш про те своє рішення і які перспективи бачиш тут, в Україні?
Очевидно, що не жалію. Я не думаю про перспективи. Я на своєму місці. Я задоволений тим, що я роблю. Маю чудову команду, яка мені допомагає в тому, що я роблю. Я маю чудових читачів. Я просто хочу продовжувати те, що роблю.
Ти вирушив у чергову мандрівку країною з новою книгою "Доки світло не згасне назавжди". Це вже твій третій масштабний тур. Перший охоплював 101 місто, зараз кількість зменшилася до 70. Чи виправдовують ці поїздки твої очікування? Як вдається справлятись з таким шаленим темпом?
В нас цьогоріч всі обласні центри б'ють рекорди по всьому: і за кількістю відвідувачів, й за кількістю проданих книг. Тобто це однозначно того варте. Щодо того, як даю собі раду з таким темпом – я не маю відповіді на це питання. Той, хто не одержимий літературою, хто не одержимий читанням й створенням книг, однозначно цього б не витримав. Ти просто мусиш любити те, що ти робиш.
Дивіться book-трейлер до книги "Доки світло не згасне назавжди":
А як твоя дружина ставиться до таких тривалих відряджень?
Підтримує мене. Вона все розуміє і завжди підтримує будь-що, що починаю.
Припускаю, що 10 років тому ти не міг уявити, що одна з твоїх книг вийде з доповненою реальністю. Технології продовжують розвиватися? Які прогнози на майбутнє? Чим можна буде здивувати читача ще за десятиліття?
Зазначимо, що "Доки світло не згасне назавжди" – перший роман Макса Кідрука з доповненою реальністю. Книга має інтерактивну обкладинку. Використовуючи спеціальний мобільний додаток, читач може ознайомитися з додатковими текстами або відгалуженнями основного сюжету, а також поспілкуватися в чаті з одним із персонажів попередніх книг письменника.
Я про це багато міркую. Очевидно, що найважливіша річ в цьому – не зупинятись. Не думати, що ти досягнув чогось і це круто, й далі робити лише це. Це важкий бізнес. Ти маєш постійно вигадувати щось нове. Маєш бути на крок попереду не лише своїх колег-авторів, а й читачів. Я, наприклад, думаю, що через 10 років було б прикольно писати фантастичний роман про якусь віддалену землеподібну планету.
Зробити повністю її 3D модель з материками – щось схоже як Google Earth. Щоб можна було реально поблукати там, наблизити чи віддалити. І вже на основі цього писати якусь історію про колоністів.
Можна повністю придумати її екосистему з кліматом, зі зміною пір року тощо. Це не є чимось страшним. Подивись, як зараз роблять комп'ютерні ігри. Але до того має ще дійти як література, так і читачі. Щоб це стало хоча б фінансово окупним.
Презентація нової книги Кідрука в Житомирі / Фото: Юрій Мельник
Видавництво не надто вірило у затію з доповненою реальністю, та врешті все ж погодилося. Книга ось вже майже місяць як на книжкових полицях. Звичайно, ще рано говорити про якісь підсумки, та все ж – які думки твої з цього приводу? Як сприймають такий експеримент?
Реакція чудова. Я насправді й не сумнівався, що воно того вартує. І майже не мав сумнівів, що мені вдасться довести свою слушність всім скептикам. Ти маєш рацію, поки про це ще рано говорити. Але так, воно того вартує. Я бачу, як люди тішаться цією інтерактивною обкладинкою. Як вони ночами переписуються в чаті з персонажем. Бачу відгуки на текст, їх з'являється буквально по кільканадцять щодня у соцмережах. Тому, аби не гірше (усміхається – LifeStyle 24).
А бувають моменти, коли ти втомлюєшся й не хочеш писати? Де тоді черпаєш натхнення та мотивацію?
Таких моментів не буває. Я одержимий тим, що я роблю. А якщо людина не хоче писати, то, мабуть, і не треба.
В одному зі своїх постів у Facebook ти писав, що твоє бачення майбутнього України цілковито відрізняється від бачення чинного президента Зеленського. Можливо, роздумував над тим, аби й самому піти в політику?
Ні. Я на своєму місці.
Які три поради ти зараз дав би собі 20-річному?
Банально – ті ж поради, які дав би будь-якому молодому автору, будь-якому початківцю на старті його кар'єри. Якомога більше читати, якомога більше писати й навчитися ігнорувати шум.