Не лише Маковія і Спас: програмування достатку, заборона на яблука й інші цікаві традиції серпня

Серпень в українській традиції був особливим місяцем. Саме на цей період припадали великі церковні свята, завершення збору врожаю, початок шлюбного сезону та символічний перехід від літа до осені. Чому серпневі традиції збереглися донині, ексклюзивно для 24 Каналу розповіла етнологиня Анастасія Кривенко.

Як відомо, усі вони мають важливе християнське значення, однак у народній традиції тісно пов’язані з господарською діяльністю та давніми міфологічними уявленнями. Здавна ці свята вважалися межовими та маркували завершення літа й початок осені. В аграрній сфері вони знаменували новий етап робіт, а саме – збір урожаю та освячення вирощених плодів, а в соціальному житті молоді – початок шлюбного сезону. 

Також варто пам’ятати, що в минулому ці свята вже вважалися осінніми, а літо було значно коротшим, ніж зараз. Люди керувалися не так датами календаря, як спостереженням за погодою, дозріванням плодів та завершенням збору врожаю, 
– розповідає етнологиня. 

Завершити літні господарські роботи намагалися до Успіння Богородиці, після якої й починалися вільніші від праці дні, тому молодь більше часу мала на спілкування, залицяння, сватання та планування весілля.

Українське святкування весілля / фото з відкритих джерел

Щодо прощання з літом, то фактично воно розпочиналося ще на свято Іллі (20 липня), після якого вже заборонялося купатися у водоймах. Серпневі свята не вважалися довгою "паузою" перед осінню, для наших предків це вже був початок осені. Недарма казали: "Прийшов Спас – пішло літо від нас" або ж "Прийшов Спас – готуй рукавиці про запас". Тобто Спаса вважали вже повноцінним осіннім святом, коли селяни починали готуватися до холодів, 
– розповідає етнологиня.

Через це у святах поєдналися релігія, господарські й любовні обряди, а також захист оберегами. Предки вірили: у цей період можна подякувати душам померлих за урожай, запрограмувати свій достаток і успіх на майбутнє та вберегтися від лиха — негоди, хвороб і нечисті.

Оскільки вдячність за врожай, турбота про врожайність та бажання захистити свій дім завжди були близькими для українців, ці звичаї легко переходили з покоління в покоління. Саме тому багато з цих традицій та вірувань збереглися і до наших днів.

Українці збирають врожай / Фото роботи Миколи Пимоненка 

Велику роль у цих серпневих традиціях також відіграють і певні заборони. Окрім заборони на купання у водоймах, про яке етнологиня каже вище, було і ще одне важливе табу. Виявляється, заборонялося їсти яблука нового врожаю до святкування Яблучного Спаса (Преображення Господнього), яке припадає на 6 серпня (за старим стилем – 19 серпня). Особливо суворо цієї заборони дотримувалися жінки, у яких сталося горе.

Серед заборон найпоширеніша – не вживати фруктів (найчастіше яблук, а інколи й усіх інших плодів: груш, слив) матерям, які поховали своїх дітей. Вірили, що інакше дітки на тому світі не отримають гостинця, бо їм скажуть: "Твоя мати з’їла", 
– ділиться Анастасія.

Як і на інші великі свята, у ці дні не можна було працювати, адже вважалося, що покійні предки можуть покарати за це хворобою чи неврожаєм. 

Вам також буде цікаво дізнатися про найпоширеніші міфи про Спаси, про які ви могли не здогадуватися.