На світанку на території Франції я розпочала своє Еl Camino de Santiago. Тривалість мого маршруту майже 800 км, з виходом до океану – 900. На все про все в мене 30 днів. Це проста математика.
Важливіше цифр – зміст цього шляху. Тут багато філософії, роздумів, мрій, релігії. У кожного своя мета. І в кожного свій запланований кілометраж.
ДОВІДКА
Шлях Святого Якова (ісп. El Camino de Santiago) – знаменита паломницька дорога до ймовірної могили апостола Якова в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела. Шлях має аж чотири основні маршрути, але головна його частина пролягає в Північній Іспанії і називається "Дорога французських королів". El Camino de Santiago входить до числа пам'яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Скультпури-стимул
Розпечена на 35+ мордашка, ноги збиті і обклеєні пластирями, плечі, які втомились від рюкзака – все це насправді ніщо.
Це фото – доказ, в першу чергу, для самої себе, що психологічний страх перед відстаню – позаду. Як і позаду перші 85 км за три дні.
Скульптури, яким я склала компанію, – найбільш фотографовані на Еl Camino. Коли усвідомила, що попереду саме вони – швидкість підйому зросла в рази. А потім... Потім довго сиділа поруч і не могла повірити, що це таки зі мною. Лиш тепер прийшло повне розуміння... )
Хочеться написати, щось в стилі "мрійте і воно збудеться". Визнаю, це важливо. Але важливіше прибрати з голови страхи і невпевненість, які роками там обжилися. І просто робити те, що реально подобається... )
Buen camino! Завтра буде новий день і нові кілометри. Скільки їх, я не загадую. Дорога сама підкаже, куди варто дійти).
Абсолютний Вавілон
Чотири дні на Шляху, а вражень, ніби місяць минув. Кажуть, найважливіше в дорозі – це люди, які тобі трапляються... Тож зараз трохи про тих, кого на доволі короткий період життя величають паломниками.
Люди Еl Camino – це абсолютний Вавілон. Від Нової Зеландії до Панами, від Ісландії до Японії. Їх сотні. А от українців поки не зустрічала...
Щоб ви усвідомили палітру особистостей, ось маленький список:
- 50+ британець, який пішки стартував у своєму рідному місті і тепер топає французьким Шляхом;
- американець, який на початку 1990-х викладав у Львівській Політехніці і все мріє показати Львів своїй дружині;
- плюс-мінус моя ровесниця австралійка, яка вже півроку в подорожі, після Азії дісталась до Європи і наважилась на Еl Camino, щоб зрозуміти чи хоче додому;
- чилійка, ровесниця моїх батьків, коли почула, що в мене далі будуть Центральна і Південна Америки, вже запросила гостювати;
- парочка студентів-ірландців, які обожнюють розмовляти ірландською (яка вже відживає своє) і радо погоджуються спілкуватись нею для випадкових слухачів;
- парочка канадійців, які мріють дійти до фіналу, аби ними просто пишались діти...
Та найбільше мене вразив дідусь, якому певно більше 70. Він сам ледве йде. На його рюкзаку, окрім традиційної ракушки (символу паломників), портрет маленької дівчинки, який неможливо не помітити. Це його внучка... Він іде, бо вона важко хворіє...
У кожного на Еl Camino своя історія, і люди щиро діляться ними, бо в цій дорозі – не місце для лукавства чи обману. Так сьогодні мені сказав один з подорожніх. Я ж додам – тут місце для максимальної довіри, посмішок і простої людської щирості.
Частина 1. Паломницька дорога, де не місце для лукавства чи обману
Частина 2. Незвичайні традиції і яскраві люди