"Сфера": ми використовуємо соцмережі, а їх використовують проти нас?

Ці та інші важливі питання щодо публічності будь-якої інформації піднімає технологочічна антиутопія "Сфера". Після виходу друком у 2013-му році, роман авторства Дейва Еггерса з оригінальною назвою The Circle став однією з найбільш продаваних книг року. Вже тоді стало зрозуміло, що світ скоріш за все побачить екранізація. До того, наскільки вдалою вийшла кіноверсія, ми повернемось згодом, а наразі трохи про суть цієї історії.

Також у кіно: "Форсаж 8": Домінік Торетто на темній стороні сили?

Знати – добре, а знати все – ще краще. Приблизно такими словами можна описати позицію "Сфери" як технологічної корпорації, а також і її CEO Еймона Бейлі (Том Хенкс). Корпорація Бейлі створила систему, здатну бачити кожен крок свого користувача. "Сфера" володіє безліччю інформації про своїх користувачів, постійно впроваджуючи нові технології, які все більше інтегрують життя кожного з онлайном. Так, соцмережа перетворюється з необов’язкової (але неймовірно затягуючої) розваги у інструмент, необхідний, наприклад, для голосування на виборах. Мова про законодавче зобов’язання громадян багатьох країн завести акаунт у "Сфері". Звучить трохи моторошно, чи не так?

Корпорація подає свої технології як можливість знайти злочинця протягом менш ніж 20-ти хвилин чи поділитись своїми унікальними враженнями з іншими, зокрема, людьми з обмеженими можливостями. Неймовірними плюсами може бути й більша безпека: завдяки рідким сенсорам, які моніторять стан здоров’я, та всюдисущим камерам спостереження нового покоління, людину у небезпеці легко знаходять.

Саме технологіям "Сфери" завдячує своїм життям Мей (Емма Уотсон), головна героїня цієї історії. Дівчина ледь не втонула під час нічного катання на байдарці і мимоволі опинилась обличчям технологічних новинок компанії The Circle.

Але у доброї корпорації, окрім цілей впровадити повну демократію за рахунок прозорості громадян та обраних ними представників влади, є свої, приховані мотиви. Чомусь керівництво The Circle не спішить ділитись своєю приватною перепискою з публікою; противниками ідей компанії, за збігом обставин, починають цікавитись правоохоронні органи; "батько" технології, яку так розхвалює керівництво "Сфери", і зовсім зник з усіх їхніх радарів та уникає публічності. У чому ж конкретно їхній прихований мотив?

На це питання фільм відповіді не дає (автор блогу, на жаль, лише в процесі прочитання книги, тому зараз мова лише про кіно). Як і не дає на багато інших питань, які виникають у глядача. Хто така Мей? Звідки вона взялась, чим жила до подій фільму? Чому одному із співзасновників "Сфери", доволі вагомому персонажеві, приділяються так мало уваги (у книзі йому відведена значно цікавіша роль)? І найважливіше питання: у чому все-таки мораль? Рідше заходити в Facebook? Перестати порівнювати своє життя із друзями у соцмережах? Усвідомити і злякатись того, наскільки люди сьогодення єдині з своїми акаунтами у соцмережах? Великі корпорації маніпулюють нами, знаючи про нас більше, аніж ми б хотіли? Мабуть, все водночас. Ця антиутопія навіює враження, що ми за крок від проблеми, змальованої у фільмі, коли бракне свободи та простору для усамітнення.

Незважаючи на присутність чудових акторів та хорошого ідейного фундаменту, фільм "Сфера" виглядає знятим гірше, ніж міг би бути. Творці викинули з оригінальної історії багато деталей, які, мабуть, вважали не такими вже й важливими. Фінал же залишає післясмак недосказаності. Мабуть цей факт і вплинув на нижчий рейтинг, аніж заслуговує стрічка – 5,5 на IMDb. "Сфера" задає більше питань, аніж дає на них відповідей. Зрештою, відповіді вже за глядачами, і для кожного своя.

Також у кіно: "Мандрівка часу": документальний фільм без пояснень