Трилер, який повертає глядача у далекий 1969-й, став другою режисерською роботою Дрю Годдарда, якого ви можете знати за фільмом жахів "Хижа в лісі". У Годарда в активі є номінація на Оскар за адаптований сценарій для "Марсіанина", але режисерську діяльність чоловік в той час поставив на паузу. Зараз же, через 7 років після дебютної "Хижі у лісі", режисер повернувся із суперечливим кіно, яке здебільшого сприймають схвально, але все ж часто порівнюють з "Мерзенною вісімкою", що на користь хіба останній.
Також у кіно: "Народження зірки": дует Леді Гаги і Бредлі Купера
Трилер тривалістю більше двох годин ніби штучно затягує події і показує глядачу без того затягнуті сцени з трохи інших ракурсів. Заходячи в зал кінотеатру, ми з вами застрягаємо в чистилищі, десь між Каліфорнією і Невадою, між небом і Лас Вегасом, де кожен шукає прощення, і далеко не кожен може його отримати. У цьому фільмі абсолютно прийнятно отримати раптову кулю в спину. Бо таке місце і така публіка зібралась.
Але вернімось до початку. Місце – перетин штатів Каліфорнія і Невада. Казино "Ель Рояль" стоїть буквально посередині і його розділяє навпіл червона лінія кордону. Спершу події розвиваються настільки мляво, що мимоволі хочеться перевірити вхідні повідомлення в соцмережах. Але це враження оманливе, бо постійну тишу в випадковому порядку раптово розриває порив насилля. Чи то розбита об голову пляшка, чи вистріл, чи лідер-окультист з голим торсом – ви однаково не чекаєте їхньої появи в цій плавній течії подій.
Напевно, не варто задаватись питанням чому у стрічці стільки жорстокості. У "Ель Рояль", очевидно, погані часи. Але Годдарт вміло вплітає у своє кіно щось більше за беззмістовне напівбездушне насилля, стараючись дати фільму глибину. Наприклад, по телебаченню якраз транслюють уривок виступу Річарда Ніксона у 1969-му, в якому він виправдовує свою жорстоку політику. Темношкіра боязка співачка, яка знімає один з номерів і потрапляє в неабияку небезпеку, нагадує Арету Франклін. Фото Мерилін Монро та Джона Кеннеді на стіні готелю і історія з плівкою, на якій є секс впливового політика і відомої жінки, натякає саме на цих двох. А садист з голим торсом (якщо змогти відволіктись від торсу) явно надихається Чарльзом Менсоном. Що, цікаво спостерігати? Значить ти, глядачу, теж не святий. Ось що нам старається сказати Дрю Годдард.
У "Ель Роялі" персонажі не довіряють одне одному, а глядач, закономірно, не вірить нікому з них. Так, хлопчина який ще 15 хвилин тому міг справляти враження милого і сором'язливого, встигає розкрити свою темну сторону, схопити кулю і навіть нікого цим не розчулити. В таких фільмах поганцем більшою чи меншою мірою виступає кожен, а отже співпереживанню в "Ель Рояль" немає місця. Доцільніше буде будувати здогадки, хто доживе до ранку, і милуватись красою інтер'єрів, не персонажів. Всеодно частина героїв з цього чистилища попрямує прямо у пекло.
"Погані часи в "Ель Рояль" — цікаве, яскраве, але повільне та статичне кіно. Рекомендуємо його тим, хто готовий сфокусувати свою увагу на красивому фільмі з некрасивими вчинками. Це фільм про пороки, з підозрами, різаниною і музикою 60-тих. Якщо вам подобається "Хижа в лісі", не полінуйтесь глянути й "Ель Рояль". Зрештою, Годард не так вже й часто сідає в режисерське крісло. Рейтинг стрічки на IMDb — 7,5.
Читайте також: "Проста послуга": брехня, вбивства, зникнення і інші явища, які спричиняє жіноча дружба