Несмотря на все карантинные ограничения и вспышки COVID-19 в мире, многие находят отраду в книгах. Ведь что может быть лучше, чем нежиться у окна под теплым мартовским солнцем и с чашкой горячего напитка читать стихи любимых авторов? Гарантируем, что следующие стихи подарят вам не только приятные эмоции, но и дадут надежду на лучшее будущее в 2021 году.
Обратите внимание Об украинской еде, эволюции и современном Моцарте: 10 книг, которые предлагают современные писатели
Лучшие стихи о весне
Лина Костенко
Дощі програють по городах гаму.
Трусне зелені кучері весна.
Педалі днів натисне під ногами –
І заспіває пташка голосна.
Засяють ночі зорями жасминно.
А срібний дощ підніме жалюзі –
Півонії, рожеві, як фламінго,
Стоять в городі на одній нозі.
*****
Павел Тычина
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі?
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі.
Кохана спить…
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старі гаї?
Вони все бачать крізь тумани.
Ось місяць, зорі, солов’ї…
"Я твій" – десь чують дідугани.
А солов'ї!…
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!
*****
День поэзии 2021: 10 стихов о весне / Фото Pexels
Леся Украинка
Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!
Все ожило, усе загомоніло –
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.
Я думала: "Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна".
Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.
Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.
Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла.
*****
Василий Стус
Весна! весна! – від поночі до рання.
Весна – в вікно, на дах, на капелюх,
весна в колючі воронові гнізда,
весна на кригу і від берегів –
на течію, на вир, на чорториї
весна правує серцем, як веслом,
весна збігає і збігають роки,
вже й вечори попереду біжать.
*****
Богдан-Игор Антонич
Росте Антонич і росте трава
і зеленіють кучеряві вільхи.
Ой, нахилися, нахилися тільки,
почуєш найтайніші з всіх слова.
Дощем квітневим, весно, не тривож!
Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо,
хто сипле листя – кусні скла на тебе?
У решето ловити хочеш дощ?
З всіх найдивніша мова гайова:
в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі,
на вільхах місяць розклюють зозулі,
росте Антонич і росте трава.
*****
День поэзии 2021: 10 стихов о весне / Фото Pexels
Оксана Забужко
...Другим уступом дозволь сповістити: весна настала.
Маймо надію, цим разом уже на стало –
Більше дощів не буде, й на повний об'єм легенів
Стане синього неба й рослявих легінів
З губами, що однімають і сон, і втому —
І світлосяйну пустку лишають потому.
В нас із тобою було інакше, а як — згадати несила:
Ніби свинцевим дробом пам’ять запорошило.
Я й зими не пригадую зовсім — лиш очі сльозило білим.
Цілу зиму-бо мала виснажливу працю: тебе любила.
*****
Сергей Жадан
Прийде весна, говорили вони,
кинемо все й поїдемо звідси.
Заходячи в ніч, як у власні сни,
дістанемось її глибини.
Відстань? Що таке, зрештою, відстань.
Поселимось біля морських портів,
там, де олія тяжіє в трюмах,
де все, чого б ти не захотів,
для тебе вивантажать з кораблів
чоловіки в потертих костюмах.
Там де жінки з вогнями в руках
танцюють вночі на гарячих площах,
носять кульчики в язиках,
гадають на крові і на зірках,
й спиняють вітри при кораблетрощах.
Де вигріваються без кінця
відвідувачі в тісних перукарнях,
де пахнуть сигарами пальці творця,
де кавові зерна, ніби сонця,
пересмажуються у кав’ярнях.
Там де не буде цієї війни,
яка триває зараз між нами.
Зникнемо, планували вони,
головне дочекатись весни.
Хай скумбрія рухається табунами.
Коли вони обіймались вві сні,
в їхньому ліжку, на їхній війні
чути було як летять птахи,
падаючи в сніги.
*****
Юрий Издрык
от ми й перебули зиму
мов перебрели болото
і все що зійшло зі снігами –
то майже і не було
у вікна наші віктимні
весна пробивається золотом
лишає на дереві плями
вкриває імлою скло
вона авітамінозна
проте уперта мов трактор
і репається насіння
і вгору жене хлорофіл
як ми поведемося – хтозна
бо в кожного є ризик-фактор
і завше є фактор іскріння
двох щільних фізичних тіл
бо наші проблеми – квантові
а наші приходи – мічені
і наші сезони – кончені
і наш переліт – шагал
та – байка усе перелічене
весна одягає бантики
і сонця медалька котиться
й аллах ще такий акбар..
а ми перебули зиму
немов перебили фразу
ми збили ритми серцеві
й попересипали сіль
усе це доволі дивно
усе це якось відразу
і дивиться в очі стрільцеві
весела розхристана ціль.
*****
День поэзии 2021: 10 стихов о весне / Фото Pexels
Маряна Савка
Так, наче все, що спалено на дим,
Вертається з вітрами. Сиве око
Ще блимає над обрієм блідим.
І марить місто спокоєм. І соком,
Терпким і сильним, повниться трава
З асфальтових вибоїн. І над нами –
Чиясь долоня, тепла і жива,
З блакитними – крізь пальці – небесами.
*****
Юрий Андрухович
Травень є травень. І ми неповторно живі,
й наші сади мов ліси з непролазною тінню.
Скільки тепла подаровано цьому камінню,
світла – цим вікнам, підземного тління –
траві?
Скільки увімкнуто в нас кольорових вогнів?
Травня несем на собі неспокійну відзнаку:
тут, між великістю каменя й малістю злаку,
чи не обернеться милість природи на гнів?
Скільки на наших очах облетіло кульбаб?
Що залишається – стебел пусте безголів'я?
Мислячих стебел розкішно-густе пустослів'я?
Стежмо за вітром, і промінь – мов поданий трап.
Кров переміниться. Цвіт на каштанах мине.
Ми поспішаємо жити, немов після мору.
Може, у тім і спасіння – пізнати цю пору,
ніби останнє цвітіння. Єдине. Одне.
*****