Люди, по своїй природі, бояться того, чого не розуміють. Не винятки і чаклуни, адже й вони сковані законами, правилами і своїми страхами. Зокрема, перед простими людьми, маглами, а точніше немагами (nomagic – англ.).

Магічний конгрес, основний управлінський аппарат на території США, наполегливо бореться із наслідками невідомої сили, яка руйнує будинки та вулиці Нью-Йорка, змінює спогади зивчайних людей, переконуючи, що справа у витоку газу.

Межа між світом магів та маглів тоншає, і чаклуни постають перед проблемою свого викриття та імовірної війни, яку звичайний світ оголосить чаклунському, дізнавшись правду.

Саме в цей час Н'ют Скамандер, знавець магічних істот та улюбленець знайомого нам з "поттеріади" Албуса Дамблдора, прибуває до Нью-Йорка з валізою, повною чарівних істот, які не просто виглядають чудовиськами для звичайних людей, а й заборонені для ввезення на територію США місцевим законодавством світу магів.

Звірі, як і будь-які інші живі істоти, потребують належного догляду, мають свої повадки, і схильні наносити збитки, коли налякані. Як поводитись із чарівними тваринами та як правильно розуміти їхні мотиви Скамандер знає ідеально. Залишилось лише довести чаклунському світові, що ці безневинні звірі не злі по своїй натурі та не здатні на вбивство.

Якщо у "Гаррі Поттері" найбільшим поганцем був Волдеморт, то в "Фантастичних звірях" такого негативного персонажа трохи бракує. Натомість, глядачам показують всю нищівну силу магії, яка руйнує чаклуна зсередини, якщо її придушувати.

Таким чином, найбільший наш ворог – ми самі та наша байдужість. Діти, народжені з магічною силою та морально сковані обставинами, вивільняють дуже потужну негативну енергію, яка не піддається контролю та нищить все навколо. В такому випадку, основне – обмежити негативний зовнішній вплив та врятувати невинних.

Переглядаючи фільм, поціновувачі історії про "Гаррі Поттера" відчують руку Джоан Роулінг та дух фільмів про молодого чаклуна. Ще би, авторка власноруч написала сценарій до фільмів, а у режисерське крісло сів Девід Єйтс, який зняв останні чотири частини "Гаррі Поттера". В атмосферу магії від Роулінг глядача занурює вже з перших кадрів, адже лунає знайома мелодія з фільмів про Поттера.

Слід підкреслити, що не варто сильно прив'язуватись до знання "поттеріади", адже "Фантастичні звірі і де їх шукати" – скоріше спін-офф, а не сиквел чи приквел до історії "хлопчика, який вижив".

Едді Рейдмейн, якому дісталась головна роль – Н'юта Скамандера, відмінно впорався із задачею. Його герой викликає симпатію навіть, коли мовчить. Пропрацьовані міміка та повадки роблять свою справу – Редмейн вкотре виклався на совість, і це важко не помітити. Колін Фаррел органічно виглядає в ролі неоднозначного персонажа – бути поганцем йому, суб'єктивно, личить.

Однак відчувається, що сюжетна лінія, не пропрацьована з такою любов'ю, яку вклали в "Гаррі Поттера". Мабуть тому, що життя Скамандера народилось з історії про Поттера, а не навпаки. І це відчувається.

Та, зрештою, "Фантастичні звірі і де їх шукати" – неймовірно красиве кіно. Очевидно, наскільки добре та трепетно порацювали над костюмами, атмосферою того часу, а найбільше – над звірями. Цей фільм достойно продовжує ряд магічних стрічок з-під пера Роулінг і перше питання, яке виникає на фінальних титрах: "А коли вийде наступна частина?".

Також в прокаті: "Прибуття": особливий фільм про іншопланетян, і не тільки