А сьогодні режисер стрічки Заза Буадзе погодився відповісти на кілька питань спеціально для сайту "24".
Читайте також: Інтерв'ю із головним героєм "Червоного": Ніякої слави фізично бути не може, це все умовність
– Кіно в Україні зараз звинувачують у тому, що воно майже завжди похмуре, про нещасну долю українців. При тому, що "Червоний" теж про складну історію нашої країни, фільм виявився яскравим та динамічним. Чия це, з Вашої точки зору, заслуга?
Заслуга всіх людей, які працювали над цим фільмом, починаючи з автора роману та сценарію Андрія Кокотюхи. Сама ідея написати спочатку літературний твір належала йому і саме ця ідея мені сподобалася. Тож коли мені запропонували стати режисером, я одразу погодився. У стрічку вкладено головний наш меседж, головний посил, що ми повинні перемагати. І ви абсолютно праві, що ті часи, коли ми красиво вмирали, красиво і гордо, пройшли; зараз ми повинні красиво перемагати, красиво далі жити. Ось це основний меседж нашого фільму і я дуже радий, що у всіх 14-ти містах, де ми показували фільм, публіка адекватно це зрозуміла.
– В одному зі своїх інтерв'ю ви казали, що в Україні почалось відродження кіномистецтва і бум не за горами. Чи можна сказати, що вже, з прем’єрою "Червоного" і подальшими українськими фільмами, які виходять в прокат, цей бум почався?
Ви знаєте, я вам навіть більш конкретно скажу. Справа не у бумі, а в тому, що нарешті в Україні запрацювала кіноіндустрія.
В Європі не так багато країн, які можуть собі дозволити мати справжню кіноіндустрію, а ще менше тих, які зобов'язані її мати. Так от Україна – одна з таких країн, яка і може, і повинна мати і розвивати справжню кіноіндустрію.
Кіноіндустрія – це не один-два фільми на рік, а мінімум по одному фільму в тиждень. Так що цей сезон, осінньо-зимовий, який починається на День Незалежності з виходом в прокат фільму "Червоний" – він історичний. Тому що вперше за весь час існування незалежної України впродовж всього півроку виходить 13 нових українських фільмів – і це тільки ті стрічки, які виходять за підтримки Держкіно. І ще я, на жаль, не знаю, скільки представлять незалежних фільмів. Така кількість – вперше, і це говорить про те, що індустрія запрацювала. При тому фільми ж випускаються різножанрові, починаючи з нашого історичного бойовика і далі: й дитячий фільм, і комедія, і соціальна драма, і фентезі.
Напевно, символічно що цей сезон українського кіно починається 24 серпня "Червоним", а закінчується 6 грудня фільмом "Кіборги".
У наступному році фільмів буде ще більше. І я абсолютно впевнений, що скоро релізи нових прем'єр українських фільмів будуть з'являтися щотижня. Це результат титанічної праці всіх професіоналів, які залучені в цю справу. Звичайно, тепер можна сказати, що, як мінімум в цій галузі, в кіновиробництві (а це велика галузь, яка має складну інфраструктуру), все йде правильно і дуже добре, і дуже швидко.
До речі, днями у нас була зустріч у Тернополі. Ми якраз показували фільм там, і так співпало, що в той же день офіційно запрацювала тернопільська кінокомісія. Це велика тема. Ми не будемо зараз про це говорити... Але кінокомісія – це велика європейська традиція. У кожного регіону повинна бути своя, яка обслуговує, допомагає, розвиває місцеву інфраструктуру для створення кіно.
Я просто хочу, щоб ви зрозуміли, що ми зараз говоримо не про те, що буде виходити 2, 3, 4 фільми на рік, а представлятимуть велику кількість стрічок. І це важливо.
Читайте також: Куди піти на День Незалежності 2017: афіша заходів в Києві та інших містах України
— Зараз деякі люди говорять, що в умовах війни не можна дивитись і знімати кіно. Але, наприклад, у Британї уряд під час Другої світової війни виділяв шалені гроші на розвиток кіноіндустрії, бо вважалось, що тільки так можна перебороти ворога на культурному рівні...
Абсолютно правильно! Якщо ворог оголосив нам гібридну війну, отже, це не проста війна з танками й артилерією. Це означає, що лінія фронту проходить через усі сфери нашого життя, і, в першу чергу, через мізки, через серця, через наші душі. І культура, звичайно, – теж зброя. Це дух, це зміцнення національної свідомості нашого духу... Це чітко сформульована національна державна ідея. Ось чому служить в умовах війни культура, і кіно зокрема.
Кадр з фільму "В якому ми служимо", який було знято у 1942 році у Великобританії
— У сучасних реаліях України сюжетна лінія "Червоного" виходить далеко за межі екрану і простирається на теренах Донбасу. Як відомо, на сході України тривалий час російською пропагандою нав'язувалась думка, що так звані "бандерівці" – це чисте зло. І у фільмі Віктор Гуров говорить про Червоного і його друзів таку фразу: "у них другая Украина". І при всій складності моменту, як Вам вдалось витримати середину і не впасти у крайнощі у цьому складному питанні?
Кіно – це колективне мистецтво. Є рульовий, але разом з тим є і драматург – в нашому випадку продюсер, який сам художник, сам творець, і ставлення його до цього продукту не тільки як виробника, а й ще і як митця. Я до того, що у нас була дуже потужна творча команда, яка працювала спільно. І кожне рішення природно багато обговорювали, зважували, і тоді вирішували.
Спочатку автор сценарію боявся пафосу, було і таке. Андрій говорив: а давайте взагалі обійдемо стороною, взагалі без пафосу. Я, наприклад, був абсолютно впевнений, що в якійсь дозі пафос був потрібен. Тому ми ось таким чином балансували один одного. І, звичайно, ми хотіли, щоб картина виглядала не агіткою, а хорошої якості, гарної європейської якості стрічкою, яка буде цікавою якнайширшому колу глядачів. І ми візьмемо участь у різних фестивалях, і покажем фільм за межами України. Але все-таки для нас пріоритетним завданням було показати українцям якісне кіно, завоювати українського глядача, побачити повні зали. І поки що цей тур показує, що таке можливо. І я дуже сподіваюся, що глядачі, які переглянули передпрем'єру в 14 містах, побачили якісний фільм, емоційну героїчну історію без зайвого пафосу з використанням художнього інструментарію.
— Чи були на майданчику суперечки із автором книги "Червоний" та одночасно сценаристом фільму Кокотюхою? Якщо так, то які?
Ні, у нас була найчудовіша співпраця, абсолютно. Справа в тому, що сценарій – це дуже живий організм. Він весь час допрацьовується. Він весь час розвивається. Весь час з'являються якісь нові речі. Разів зо п'ять приїжджав на майданчик Андрій, коли з'являлися нові ідеї.
Наприклад, у фільмі був дуже цінний епізод – святкування Великодня. Так ось – його не було ні в романі, ні у сценарії. Ідея Великодня з'явилася під час зйомок, і коли вона виникла, ми попросили Андрія, він приїхав, ми обговорили, він сів і написав. Це не один епізод, це цілий блок, тому що логіка фільму, логіка цієї історії сама підказала.
Таких прикладів було чимало. Цим робота і була цікавою та прекрасною, ми спільно творили. Коли я говорю про згуртованість команди, я в першу чергу маю на увазі, що вона однаково відчуває і читає логіку фільму. І якщо все рухається в правильному напрямку, фільм підказує сам якісь рішення. Ніхто не вважав текст якоюсь Біблією, де не можна чіпати жодної букви, це був живий організм, він весь час розвивався.
— А актори пропонували свої епізоди?
Я дуже люблю слухати акторів, і так – бувало й таке. Для мене дуже важливо, щоб актор комфортно себе почував у рамках ролі. Це одне з моїх завдань. Тому коли актор пропонує, це в першу чергу означає, що йому комфортно, йому цікаво, він розвивається разом зі своїм персонажем. Коли актор робить цікаві пропозиції, я, як мінімум, завжди готовий обговорити, і якщо вони вартісні – я погоджуюсь.
— Перша версія відзнятого кіно тривала близько 4-х годин, відповідно, Вам треба було багато чого вирізати. Які найцікавіші сцени не потрапили у кінцевий продукт?
Звичайно, у кіно є своя логіка. Історія, яка триває 1 годину 50 хвилин, залишила тільки те, що було необхідно для того, щоб цікаво і захопливо розповісти цю історію на великому екрані. Але ті 2 години, які не ввійшли, ми їх не викинули, ми спочатку знали, що буде і телеверсія. У телеверсії все це повернеться.
— І коли орієнтовно буде телеверсія?
Я думаю, що ми спочатку знімемо приквел. Ви знаєте, ми в червні перемогли на 10-му конкурсі Держкіно з проектом нового фільму. Який буде називатися "Червоний. Без лінії фронту". Перший наш фільм по мотивах третього розділу роману, тільки табірної глави, а в новій стрічці ми розповімо передісторію долагерної історії, починаючи з 36-го року і по 45-й рік. На початку Данило Червоний – студент львівського університету, а в кінці його заарештували, але, з вашого дозволу, не буду "спойлерити". Скажу тільки, що це велика історія, яка дуже захоплива, в якій багато буде батальних сцен. Тому незабаром вже після того, як ми знімемо новий фільм, буде телеверсія – напевно, десь 8 серій, на основі двох фільмів.
Кадр з фільму "Червоний. Без лінії фронту"
— У вашому арсеналі досить багато відзнятих фільмів. І зараз ви вже знімаєте новий під назвою "Позивний Бандерас". Над якою стрічкою працювати було найважче і чому?
Мені з усіма було цікаво. Кожен фільм – це частина життя. Ти проживаєш ціле життя і кожен фільм як дитина. Я, напевно, тривіальні речі зараз говорю, але ми ж усіх своїх дітей любимо і всіх їх виховувати однаково важко. Але це велика справа... Я не можу сказати, що от якийсь було важче знімати, а якийсь був найулюбленішим. Вони всі однаково улюблені і вимагають праці, самовіддачі, любові.
— Як Ви думаєте, чи може кіно змінити життя звичайної людини?
У Франківську з нами були Олег Шульга і Люба Тищенко, і вони самі зізналися в тому, що це правда. Тому так, із задоволенням скажу, що наш фільм, як мінімум, створив нову любов, нову пару, яка любить один одного. Тому у фільмі у них є така чуттєва історія, яка з екранних взаємин, на щастя, перейшла в іншу фазу в реальному житті. Вони сьогодні пара, вони сьогодні люблять один одного і, сподіваюся, будуть любити до кінця життя. І, можливо, запросять на весілля. (Сміється)
Читайте також: Критики назвали найсмішнішу комедію світу