Наркотики, коханки і хронічний біль: історія художниці-бунтарки з ампутованою ногою

Життя, продірявлене металевим прутнем

У дитинстві Фріда хворіла на поліомієліт. Внаслідок хвороби одна нога була трохи коротшою за іншу. Аби не шкутильгати, вона одягала кілька шкарпеток на одну ногу та носила на ній взуття із більшими підборами, ніж на черевику на іншій нозі.

Читайте також: Депресія і шизофренія: видатні митці, яким не стали на заваді психічні розлади

Але фатальною для Кало була аварія, яку вона пережила у 18-річному віці. 17 вересня 1925 року, повертаючись зі школи автобусом зі своїм бойфрендом, вони влетіли у трамвай. У ДТП загинули кілька людей. Майбутня всесвітньо відома художниця вижила, але отримала травми на все життя – залізний поручень наскрізь пробив таз, пошкодивши матку та статеві органи, були зламані ребра, ноги, ключиця та зміщено три хребці.

Далі – місяць у лікарні, два місяці вдома, три місяці у гіпсовому корсеті без можливості встати з ліжка ліжка, 32 операції, один аборт, два викидні, ампутація ноги, наркотики і 29 років пронизуючого болю.

Це була дивна пригода. У ній не було жорстокості, вона була повільною, тихою. Понівечила людей. А мене – більше за інших– згадувала Кало.

Як би цинічно це не звучало, але з життя Фріди Кало після аварії можна було писати цілі посібники з хірургії, ортопедії, психіатрії, наркології, неврології, гінекології та інших медичних сфер.

Проте якщо б не сталося того, що сталося, можливо, Кало-художниці ми б теж не знали.

Читайте також: 7 цікавих фактів, яких ви не знали про Сальвадора Далі

"Я ніколи не замислювалася про живопис, аж до 1926 року, коли я лежала у ліжку через автомобільну аварію. Мені, закутій у гіпс, було до чортиків нудно у ліжку (у мене були переломи хребта і багатьох кісток), тому я вирішила чимось зайнятися. Я взяла у батька кілька олійних фарб, а моя мати замовила для мене спеціальний столик, тому що я не могла навіть сидіти. Так я почала малювати".

Друга аварія

Вперше Кало зустріла Дієго Ріверу у коридорі Національної підготовчої школи у Мехіко, коли митця запросили розписувати стіни будівлі. Їй було 15, йому – 37.

За п’ять років вони зустрілися знову. Фріда, яка пережила карколомну аварію та фактично заново навчилась ходити, принесла показати Рівері свої картини. Дівчина була експресивною та зухвалою і виголосила справжній спіч, чому їй не бісики треба пускати, а належно, критично оцінити її роботи. Бо вона хотіла мати власні кошти для існування.

У цих полотнах була незвичайна енергія і експресія і водночас справжня серйозність. У них не було жодних прийомів в ім'я оригінальності, які відрізняють роботи амбітних новачків. Було очевидно, що ця дівчина – справжня художниця– резюмував Рівера.

Але фідбек у ньому отримав не тільки талант Фріди, а й вона сама. Тоді художник був одружений (вже вдруге і мав чотирьох дітей від двох дружин та однієї коханки), але за рік розлучився, а за два – одружився з Фрідою.

Батьки мисткині називали їхні взаємини шлюбом між слоном та голубкою через суттєву різницю між фізичними розмірами їхніх фігур. І у цьому союзі їх тішило хіба те, що Рівера вже був відомим художником та заможною людиною, відтак їхній дочці бідувати не довелось би.

Читайте також: Кохання крізь призму живопису: 11 картин-поглядів на людські почуття

Гільєрмо Кало: Моя дочка хвора і залишиться хворою до кінця життя. Вона розумна, але не красуня. Ви все одно в ній зацікавлені?
Дієго Рівера: Так.
Гільєрмо Кало: Вона диявол.
Дієго Рівера: Я знаю.
Гільєрмо Кало: Що ж, я вас попередив.

Важко говорити (та і не ми маємо про це казати), наскільки цей шлюб був вдалим або щасливим. Та за час своїх стосунків Фріда та Дієго буквально вросли одне в одного. Особливо яскраво це простежується в роботах колоритної мексиканки.

Рівера дуже любив жінок. Ця любов продовжувалась у численних подружніх зрадах. Це страшно дратувало Кало і робило їй боляче. Але знизити всеоохоплююче лібідо чоловіка вона не могла.

Подвійним ударом для жінки став той факт, що Рівера закрутив роман… із її молодшою сестрою. Вихор внутрішніх реакцій на таку підступну зраду двох близьких людей постав на полотні у вигляді сцени вбивства Кало із підписом "Всього декілька подряпин!".

У мене в житті було дві аварії – одна з трамваєм, а інша – зустріч з Дієго– говорила художниця.

Майже на рік подружжя роз’їхалось по різних домівках, але потім возз’єдналось. Так само, як у 1936 році розлучились, а у 1940-му знову побрались. Що б не відбувалось у їхньому житті, вони відчували потребу одне в одному. Вони підтримували одне одного у творчості, мали однакові політичні погляди, шрамували одне одного і любили одне одного так, як могли це робити.

Дієго – початок, Дієго – моя дитина, Дієго – мій друг, Дієго – художник, Дієго – мій батько, Дієго – мій коханий, Дієго – мій чоловік, Дієго – моя мати, Дієго – я сама, Дієго – це все– писала у щоденнику Кало.

Портрет Сталіна, Троцький і маленькі подружні зради

Фріда Кало, хоч і засуджувала чоловіка за зради, проте сама інтимних пригод не цуралась. Художниця мала чисельні інтимні зв'язки як з чоловіками, так і з жінками. Наприклад, за відомими на весь світ портретами художниці, які зробив американський фотограф Ніколас Мюррей, стоять 10-річні романтичні стосунки.

Читайте також: Жінки та мистецтво: що ви про це знаєте (тест)

Вони познайомились у 1931 році. Мюрей тоді розлучився із другою дружиною, а Кало вже третій рік була дружиною Рівери. Фотограф пропонував мисткині завершити нещасливі стосунки із її чоловіком та вийти за нього. Хоч Кало і не погодилась, та після завершення їхнього роману у 1941 році вони лишилась друзями аж до смерті художниці.

На інший роман вплинули політичні погляди Фріди. Як би це не різало українське декомунізоване вухо, але мисткиня була палкою прихильницею комуністичних ідей. У 1927 році навіть вступила у Комуністичну партію Мексики.

У 1937-му, тікаючи від радянського режиму та шукаючи політичного притулку, головний ворог Сталіна Лев Троцький оселився у "блакитному будинку" Кало та Рівери. Фріда зачарувала радянського ідеолога, і вони швидко стали близькими.

Бурхливий роман розгортався прямо під носом у їхніх подружніх половинок. Але тривав він не довго. Троцький швидко набрид Кало, а його дружина взяла ситуацію під свій контроль та переконала чоловіка переїхати. І наполягла, аби він не забирав подарований Фрідою автопортрет, який висів у його кабінеті.

Цікаво, що стосунки із Троцьким ніяк не вплинули на ставлення художниці до Сталіна, який неодноразово намагався вбити свого ворога №1. Коли вона дізналась про смерть диктатора, то розпочала роботу над картиною "Фріда перед портретом Сталіна", але не встигла завершити полотно.

Колоритне вбрання та ампутована нога

Кало дихала бунтом і не хотіла лишатись непоміченою – ні щодо політичних ідей, ні щодо своєї творчості, ні щодо свого зовнішнього вигляду.

Читайте також: Шлюб мистецтва і технологій: чому обов'язково треба відвідати "Майстерню світла" у Парижі

Строкате мексиканське вбрання, яскравий макіяж, уквітчана зачіска згодом стали зовнішнім відображенням її ідентичності та свого роду політичної позиції, але спочатку це був просто спосіб сховати свої скалічені ноги та сталевий корсет. А коли у 1953 році Кало ампутували праву ногу, то під довгими спідницями почала ховати ще і протез.

Портрети Фріди Кало, зроблені Ніколасом Мюреєм: дивіться фото

Аби якось звеселитися, мисткиня розмальовувала свої корсети і протези.

"Це унікальна, бунтівна, суперечлива, культова особистість, чиї ідеї наслідують феміністки, художники, модельєри, популярна культура. Як жінка, художниця і ікона культури, Фріда здобула всесвітнє визнання. Кало є втіленням самої ідеї сучасності. Її вибір одягу відбиває інтуїтивну здатність створити сміливий жіночий образ за часів, коли в світі мистецтва домінували чоловіки. Через мистецтво і стиль вона виражала свої політичні переконання і давала собі раду з фізичним болем", – розповіла кураторка виставки в лондонському Музеї Вікторії і Альберта, присвяченій Фріді Кало, Цірцея Енестроза.

Читайте також: Мелодійний і теплий: знайшли перший запис з імовірним голосом Фріди Кало – аудіо

До речі, коли Кало прописали носити сталевий корсет, вона написала картину "Зламана колона". За півстоліття нею надихнувся кутюр’є Жан Поль Готьє, коли створював костюм для Лілу з фільму "П'ятий елемент".

"Зламана колона" Кало і образ Лілу з "П'ятого елементу": фотопорівняння

"Дерево надій, стій прямо!"

Попри хронічний біль у тілі та свідомості, Фріда Кало намагалась брати від життя все, що їй було під силу. "Дерево надій, стій прямо!" – підписала одну зі своїх робіт.

Що мені ноги, коли маю за спиною крила!– занотувала у щоденнику мисткиня.

Художниці було важко дихати через корсети, справжньою трагедію для неї було те, що вона не могла народити дитину, у різні періоди свого життя вона місяцями була прикута до ліжка. Відтак, у неї з’явилась навіть спеціальна конструкція, щоб писати картини лежачи. Через пекучий біль Кало зловживала алкоголем. За чутками, вона могла випивати до двох літрів коньяку на день.

Я пила, тому що хотіла втопити свою печаль, але вона, клята, все-таки випливає– писала Фріда.

Крім того, художниця зловживала наркотиками. Звісно, їх виписували лікарі як знеболювальне, але Кало приймала психотропи, постійно збільшуючи дозу. Від цього її особистість у старшому віці почала змінюватись.

Фріда Кало померла 13 липня 1954 року. Офіційно – від запалення легень. Проте у колі наближених до мисткині підозрювали, що Кало могла вчинити самогубство і насправді померла від передозування наркотиками.

За вісім днів до смерті Кало написала картину "Хай буде життя!". Там є приписка "Я весело чекаю, коли піду, і сподіваюся ніколи не повертатися. Фріда".

На похорон Фріди Кало, яка за життя стала легендою, прийшли сотні людей, серед яких відомі діячі мистецтва та навіть колишній президент Мексики Ласаро Карденас.

Коли у крематорії Рівері передали прах дружини, то, говорять, він проковтнув жменьку попелу.