Початки цього обряду простежуються в російському міському та сільському побутовому "колдовстві", де мед часто використовували для примітивних магічних ритуалів за принципом аналогії – "як бджоли летять на мед, так і чоловіки хай липнуть".
У російських етнографічних джерелах поширені поради наносити мед на поріг, взуття або одяг саме на "Яблучний" чи "Медовий" Спас для приваблення залицяльників. З появою соцмереж ці практики масово підхопили як веселий онлайн-челендж, абсолютно не замислюючись про їхній культурний контекст.
Намазати підошву медом до багатого нареченого: дивіться відео
Обряд з намазуванням меду на підошву не український
Насправді ж в українській традиційній культурі обряд із намазуванням підошви медом на Спаса відсутній. Українці завжди ставилися до меду зі священним трепетом – це був не просто продукт, а святиня, "божа крапля", яку святили в церкві на Маковія (Медовий Спас) разом із зіллям та водою.
Переводити освячений або навіть просто зібраний працею бджолярів продукт на те, щоб бруднити ним підошви й топтати його ногами, вважалося неприпустимим гріхом та неповагою до врожаю.
Як українці поважали мед / Фото Magnific
Крім того, такий "весільний" ритуал повністю суперечить логіці народно-релігійного календаря. Перший Спас (Маковій) припадає на 1 серпня за новоюліанським календарем, і саме в цей день розпочинається суворий Успенський піст (Спасівка), який триває до самого Успіння. Під час постів у традиційній культурі категорично заборонялося справляти весілля, вінчатися, засилати сватів чи влаштовувати гучні гуляння. Тому будь-які любовні магічні обряди на заміжжя в перший день посту – це абсолютно вигадана суперечність.
Під час Успенського посту не справляли весіль / фото з відкритих джерел
Для залучення дівочого щастя й сватів українська обрядовість мала зовсім інші, гармонійні обряди. Сезон сватань в Україні традиційно відкривався після Успіння Богородиці, а на самі серпневі свята дівчата вмивалися росою, освячували в церкві дівочі обереги ("маковійчики"), плели обжинкові віночки та вплітали у волосся калину й освячені квіти. Медом у цей день частували гостей, випікали з ним коржі та ділилися з тими, хто потребує допомоги.
Тож вірусний ритуал із липкими підошвами – це не більше ніж чужорідний забобон, який не має жодного відношення до українських автентичних традицій Спасівки.
В українській культурі існувало чимало своїх весільних традицій, прикмет та забобонів, які передавалися від покоління до покоління.