До дня народження Марієї Заньковецької LifeStyle 24 зібрав найцікавіші факти з життя і кар’єри зірки української сцени кінця ХІХ – початку ХХ століття Марії Заньковецької.
Читайте також спецпроект 24 каналу "Міжнародний день театру"
Образа довжиною з життя
Заньковецька народилась у родині збіднілого дворянина. Була п’ятою дитиною у сім’ї. І жили всі мирно, поки Марія не вирішила після закінчення пансіону у Чернігові податися до консерваторії вивчати спів. Після такої новини батько лютував. Мовляв, яка ганьба для шляхетного роду, що вона матиме таке легковажне заняття на потіху іншим. Жінка має вийти заміж і доглядати за дітьми – такої думки був Костянтин Костянтинович.
Ситуація прикра. Адже саме батько прищепив Марії любов до співу. Він і сам гарно співав, грав на фортепіано, скрипці та гітарі. І разом вони влаштовували навіть концерти у родинному колі.
Марія Заньковецька через акторство розірвала стосунки з родиною та чоловіком
Заньковецька заміж вийшла. За офіцера Олексія Хлистова, який обіцяв, що вона зможе займатись улюбленою справою. Та пізніше "зеленого світла" теж не дав. Після довгих вагань Заньковецька покинула чоловіка і поїхала виступати у трупі Кропивницького. Відтоді всі зв’язки із її власною родиною були розірвані, а батько проклянув дочку. Помирились вони вже перед смертю Костянтина Костянтиновича, коли його Маруся стала відомою і поважною акторкою.
Я – Заньковецька!
З огляду на такі перипетії в сім’ї, Заньковецька не могла виступати на сцені ні під родинним прізвищем Адасовська, ні під прізвищем чоловіка Хлистова. А то ж іще когось зганьбить ненароком. Тож з перших вистав взяла собі псевдонім Заньковецька – від села Заньки Ніжинського повіту Чернігівської губернії, де народилась і виросла.
Марія Заньковецька
Читайте також: Сучасні українські театри: секс, скандали і незручні теми (18+)
Акторство + психлікарня
За плечима Заньковецької – більше 30 різних ролей. Серед них були як комедійні, так і драматичні. Наприклад, образ Олени з п’єси Кропивницького "Глитай, або ж Павук". Аби передати всю трагічність становища головної героїні, яка опинилась у тенетах брехливого сусіда-багатія, втратила коханого та зрештою була доведена до відчаю і божевілля, Заньковецька поїхала до психлікарні. Їй важливо було зрозуміти, як психічні розлади зароджуються, як впливають на жести, міміку людини та поведінку загалом. Акторка провела майже дослідницьку роботу, щоб нанизати точний, проникливий образ. Вона вивчала наукові, медичні, фізіологічні свідоцтва, які б описували психологічний стан Олени.
Аби увійти в образ Олени з "Глитай, або ж Павук", Заньковецька поїхала до психлікарні
Кажуть, що після вистави, у якій Заньковецька фактично пережила любов, гнів, зневіру і божевілля, вона захворіла на два тижні через нервове виснаження.
Ромео і Джульєтта
Найбільшим коханням Марії Заньковецької був актор і режисер Микола Садовський. Бурхливий роман у них зав’язався майже одразу після того, як акторка залишила свого чоловіка. Спочатку "залишила чоловіка" означало, що він кожні кілька місяців давав Заньковецькій довідку "вид на проживання". Бо тоді жінки не могли вільно пересуватися містами без дозволу їхніх чоловіків. Далі ж і зовсім попросила розлучення.
Читайте також: Плакати чи сміятись: на яку п'єсу схоже твоє життя
У 1888-му Заньковецька отримує дозвіл від церкви розірвати шлюб. Оскільки вона взяла "провину" за розлучення на себе, то їй заборонялось вдруге виходити заміж (а Хлистову – ні). Від цього вона страждала, бо не могла стати дружиною Садовського.
Микола Садовський та Марія Заньковецька
Та все було не так просто. Садовський кохав Заньковецьку, але не її одну. Раз по разу доходили чутки про численних коханок актора. Через це були і сварки, і скандали, і втечі Марії з гастролей, і її нетривалі виступи в інших трупах. Але вони завжди мирились. Навіть після того, як одна з коханок Садовського завагітніла від нього. До речі, коли та народила дитину, то передала її на виховання чоловікові. А він, у свою чергу, привіз Юрка до Заньковецької. Акторка власних дітей не мала, тож малого вважала за власного сина. Він теж був до неї прихильний та називав мамою.
Останньою краплею став роман Садовського з молодою акторкою Марією Малиш-Федорець. Це вже були часи трупи не Кропивницького, а самого Садовського, коли він відкрив перший стаціонарний український театр у Києві. Про їхні стосунки знали усі, нова коханка навіть не соромилась хамити Заньковецькій на репетиціях. Остання відчувала себе приниженою. У 1909-му вона остаточно розірвала стосунки із коханням всього її життя. Того ж року через запалення легень помер малий Юрко.
Заньковецька кохала Садовського, але так і не змогла пробачити йому численних зрад
Наступного разу Заньковецька та Садовський "побачилися" на похороні останнього у 1933-му. "Прощай, мій старий друже! Зрадливий та коханий", – сказала тоді акторка. За рік не стало і легенди української сцени. Поховали її поруч із Садовським.
"Золоте відро" від імператора
Талант Марії Заньковецької високо цінували не тільки українці, а й у Російській імперії. Якось трупа Кропивницького привезла до Петербурга вистави "Назар Стодоля" та "Як ковбаса і чарка". На спектаклі був присутнім імператор Олександр ІІІ з родиною. По закінченню виступу він сказав: "Я бажаю вас бачити ще!". Цар обіцяв "золоті відра, золоте коромисло" для "Наталки Полтавки" – 24 тисячі золотом і таку ж пенсію.
Українська акторка на пропозицію не пристала.
Я занадто люблю її, мою Україну, і її театр, щоб прийняти вашу пропозицію,
– відмовилась Заньковецька.
Заньковецька – страшна сила!
Заньковецька була справжньою зіркою. І це не перебільшення. Про неї говорила інтелігенція, з нею хотіли товаришувати, її хотіли бачити у своїх театрах. Друзями Заньковецької були майже всі відомі українські письменники/письменниці, культурні та громадські діячі/діячки того часу – Франко, Коцюбинський, Леся Українка, Карпенко-Карий, Кропивницький, Старицький, Грушевський, Богомолець та інші. На вустах вона була і в Російській імперії, зокрема Антон Чехов обіцяв написати для неї п’єсу (чого так і не зробив).
Заньковецька стала легендою за життя
Ось що про неї говорили:
- Український актор і режисер Микола Садовський: "Вперше у житті своїм цей ситий, блискуче одягнений салон (у Петербурзі) побачив, що й під драною свитиною б’ється чисте серце. Перед ним з’явилась не у розкішних вбраннях артистка, а бідне, забите життям дівча-наймичка”.
- Російський письменник Антон Чехов: "Заньковецька – страшна сила!"
- Донька драматурга і режисера Михайла Старицького Людмила у листі до Миколи Вороного: "Приїхала до нас страшенно замордована, страшенно змарніла Марія Заньковецька. І своїми ж власними словами ствердила те, що ми чули вже давно – яка вона несчастна. Несчастна і тим, що отак кохає Садовського. Найкраще, що вона може тепер зробити – умерти і заспокоїтись. Мені її так шкода, так шкода, що не можу і сказати".
- Українська поетеса Леся Українка в листі до матері Олени Пчілки: "Чогось мені дуже шкода Заньковецьку. Все вірші Беранже згадуються: "Ще одна зірка, яка падає, падає, і зникає". Вона зробила на мене симпатичне, хороше враження, і жаль мені її".
- Український політичний діяч та літературний і театральний критик Симон Петлюра: "Заньковецька є реальним втіленням ідеї страждання. Здається, показати всю силу, яку воно поки що має в нашому житті, вибрало ніжну, як мімоза, душу артистки, щоб понівечити її і в сценічній інтерпретації на очі кожному явити всю глибину того руйнуючого впливу, який вона має на людей. Вона – артистичний символ цього горя, сценічне втілення тих мук, які доводиться зазнавати українській нації".
- Російський театральний критик Олексій Суворін: "Це актриса з талантом великим, самостійним, оригінальним; натура, вся зіткана з найчутливіших нервів".
- Засновник Московського художнього театру Костянтин Станіславський: "Талант винятковий, свій, національний. Я сказав би – істинно народний".
- Український письменник і драматург Іван Карпенко-Карий: "Про неї слово талант – дуже слабеньке слово. Це геній сцени".
- Російський композитор Петро Чайковський на сцені Одеського театру подарував Заньковецькій лавровий вінок із надписом: "Безсмертній – від смертного".
- Український поет Максим Рильський: "Хто хоч раз чув її спів, то задушевно-смутний, то запально-веселий, завжди овіяний чарами народної пісенної манери, хто бачив, як майже буквально літає вона в огненному танці, той ніколи цього не забуде".