Мрія проти реальності та смерть на тлі: яким насправді було особисте життя Лесі Українки

У день народження письменниці й поетки Love 24 пригадує її історії кохання. Спойлер – якби їх екранізував Netflix, дістати хустинки варто було б вже з перших хвилин.

Зверніть увагу Кохають і творять майбутнє: історія волонтерки Тані та воїна ЗСУ Назара

Максим Славінський – історія з присмаком суниць

15-річна мрійлива Леся зустрічає друга старшого брата Михайла. 18-річний Максим Славінський гостює у Косачів у Колодяжному. Сад квітне у червні, а вечори на веранді сповнені приємних розмов. Леся та Максим відкривають спільну любов до творів Генріха Гайне, а згодом – можливо, ще одну любов: одне до одного.

Жодних підтверджень, що ці стосунки таки сталися, історія не має. Можливо, почуття були взаємними. Можливо, юна Леся відчула чар першого кохання. Але "пан Максим" надовго поселиться у її листах. У 1892 році Леся пише вірш "Сон літньої ночі" й присвячує його Славінському. У рядках живе мрія. Чудова, розкішна, ясна та, зрештою, рожева. Вона тане у перших променях світанкового сонця.

Нестор Гамбарашвілі – історія, п'янка, як грузинське вино

Київ 1895. Гамірливе й святе місто затягує у свій ритм. Лесі – 24 роки й вона живе життя. Кажуть, що себе неможливо знайти, а можна тільки створити. Тогочасна Леся вже зробила кроки до цього. Її талант розквітає, а творів у скарбничці творчості – все більше.

На квартирі у Косачів оселяться молодий студент – грузин Нестор Гамбарашвілі. Поступово з квартиранта він фактично перетворюється у члена сім'ї. Леся та Назар стають добрими друзями. Він навчає її латини, вона його – французької.

Коли Нестор вирушає до Грузії на канікули, Леся сумує й з нетерпінням чекає його повернення. На її прохання Нестор привозить їй з батьківщини особливий сувенір – кинджал.

Гамбарашвілі відгукувався про родину Косачів з повагою та теплом. Особливе місце у його спогадах займала Леся. Водночас дослідники схильні вважати, що з її боку ця історія – історія кохання, з його – щирої дружби та приязні. На останні свої листи Леся вже не отримала відповіді.

Коли Нестор одружився, Леся у листі попросила матір переказати йому вітання. А через понад півстоліття після цього Гамбарашвілі гірко плакатиме на могилі Лесі.

Сергій Мержинський – "твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами"

Своє літо Леся традиційно проводила у Ялті. Море, музика, романтичні світанки й вечори з поезією під крики чайок. У місцевому кліматі Леся легше переносила хворобу. У Ялті вона вперше зустріла Сергія Мержинського. Він приїхав з Білорусі на узбережжя Чорного моря, аби боротися з власною смертельною хворобою. Саме Мержинському Леся присвятила рядки "твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами". Саме його подарунок – репродукцію "Мадонни" Рафаеля Леся возила з собою світом.

Рідні Лесі доклали чимало зусиль, аби всі повірили: між Лесею та Сергієм була винятково дружба. Водночас літературознавці вважають, що це – все-таки історія кохання. Принаймні, з боку Лесі. Бо Сергій спершу не приховував, що до нестями закоханий в іншу жінку. Хоча є версії, що й Сергій кохав Лесю, хоча й розумів: спільне майбутнє – з тих мрій, яким не судилось збутися.
Розплутати клубок їхніх дружньо-романтичних стосунків досі нікому не вдалося. Вочевидь, це й було бажанням Лесі. Бо вона доклала до утаємничення цієї історії чимало зусиль.

Зрештою, Сергій програв боротьбу з хворобою. Останні дні Леся провела біля його ліжка. За одну ніч вона написала поему, яка стала шедевром української драми. Саме страшні безсонні ночі у Мінську з Мержинським й призвели до загострення хвороби Лесі.

Климент Квітка – історія з присмаком шлюбного причастя

Коли вони знайомляться, Леся – успішна літераторка, яка читала власні твори й зривала овації, а Климент – студент, який прийшов послухати знану авторку. Їй – 27, йому – 18. Вочевидь, їхні стосунки почалися з дружби.

Климент записував народні пісні, які Леся йому співала. Климент шукав власний шлях, а Леся підтримувала його у всіх починаннях.

Вже у 1903 році вони починають жити разом. А в 1907 році беруть церковний шлюб. Обійшлося без гучної забави.

Дослідники схильні вважати, що з боку Лесі тут не було пристрасного кохання. Вона поважала й цінувала Климента, але писала йому набагато стриманіші листи, аніж навіть рідним та друзям. Існує версія, що Квітка до останнього ревнував Лесю до Мержинського. Однак конкурувати з образом мертвого коханого не міг та й не хотів.

Останні роки життя Леся провела у шлюбі з Климентом. Вона пішла з життя у любові й турботі. А Квітці, щоб одружитися вдруге, знадобилося декілька десятиліть.

Невиліковна хвороба, [не]взаємне кохання, трагедії, нанизані на разок життя, наповнювали життя Лесі болем. А світлом для неї залишалася дружба з Ольгою Кобилянською. Їхні листи одна до одної сповнені такої ніжності, що дехто навіть приймає її за платонічне кохання. Щасливі дні на фоні смарагдових древніх гір, люба серцю Буковина, листи, поезія, проза. Кобилянська пережила своє драматичне кохання. А що насправді було між двома мисткинями, які назавжди змінили українську літературу й роль жінки у ній, знали лише вони.

До слова, життя Лесі Українки надихнуло Театр на Печерську на виставу "Твій хтось". Головну роль грає Аліка Федотова.