Життя Маргрете II, як у кожної реальних королев, мало скидалося на казку. Однак без історії кохання не обійшлося. Все життя Маргрете II залишається вірною одній країні, одному престолу та одному чоловікові – принцу Генріку (Анрі марі Жану Андре де Монпеза).
Зверніть увагу У роковини смерті свого батька: королева Данії зреклась престолу
Юна майбутня королева закохалася у харизматичного дипломата
У 1964 році юна й сповнена романтичних мрій Маргрете прибуває до Лондона, щоб навчатися у місцевій школі економіки. Там вона й зустрічає французького дипломата Анрі.
Біографи розповідають, що він був просто неперевершеним. З однаковою харизмою міг бути добрим та злим. Яскравий екстраверт. Поет-романтик. Дипломат, який, попри дуже молодий вік, будував блискучу кар'єру. Біографи досі сперечаються, чи закохалася Маргрете з першого погляду. А королева не збирається ділитися такими деталями особистого життя.
Водночас факт залишається фактом: вже через декілька місяців після першої зустрічі Анрі освідчився Маргрете. Вона сказала "так".
Маргрете та Генрік / Getty images
Що стало головним конфліктом подружнього життя
Весілля Маргрете та Анрі відбулося у 1967 році. Після весілля Анрі змінив ім'я на Генрік й отримав низку титулів. Народ Данії просто обожнював молоде красиве подружжя. Поява двох синів: Фредеріка та Йоакіма лише підвищила рейтинг королівського подружжя.
Королівське подружжя з синами / Getty images
Коли Маргрете II стала королевою, вона з головою поринула у роботу. Її величність зізналася, що просто обожнює те, чим займається. Генріку теж не бракувало справ. Однак у той час й стався найсильніший розкол у подружжі: все життя Генрік так і не міг змиритися, що не отримав титулу короля-консорта. А Маргрете II не вважала за потрібне боротися, аби ця мрія чоловіка збулася. Біографи розповідають, що Генрік кохав Маргрете, однак королева його дратувала.
Відчуваючи наближення смерті, принц Генрік заборонив ховати його поряд з Маргрете II. Відповідно до заповіту, принц обрав для себе кремацію, з умовою, що частину його праху розвіють над морем, а частину – поховають у саду.
Попри те, що їхній шлюб не був безхмарним, Маргрете та Генрік ставилися одне до одного з особливою ніжністю. Принц, який мав неабиякий поетичний талант, присвячував дружині прекрасні вірші. До речі, один з них процитували під час прощання з Генріком. Так він востаннє зізнався Маргрете у коханні.