У розмові для проєкту "Інтерв’ю 24" засновниця бренду з пошиття костюмів Indposhiv Bespoke House Катерина Возіанова розповіла, як трансформувала свій бренд у війну та як змінилося уявлення того, яким він тепер має бути.

Не пропустіть Через неї пила валер'янку: інтерв'ю з Настею Пановою про росіянку на Miss Charm і бунт в Єгипті

Вона зазначила, що у костюми від бренду одягалися найкращі чоловіки нашої країни. Це були чоловіки, котрі зробили себе самі, а з 24 лютого – це ті, хто приведуть нашу країну до перемоги. Одними з таких клієнтів стали військовослужбовець Масі Найєм та офіцер "Азову" Ілля Самойленко. У розмові Катерина Возіанова розповіла про знайомство з українськими героями, розвиток бренду у війну та про те, що її надихає не здаватися s продовжувати працювати.

Indposhiv зараз є лідером ринку пошиття чоловічих костюмів в Україні. Коли ви створювали бренд 14 років тому, то не боялися, що вам доведеться витратити доволі багато часу, аби залучити людей, які захочуть шити костюм, а не купувати готовий? З чого все розпочиналося?

Це для мене був певний челендж. Мені дуже подобається працювати з ринками і якось їх трансформувати, а не просто отримувати все готове і вже пожинати плоди. Це моя амбіція. Мені приємно щось створювати не тільки з точки зору речей, брендів, але й з точки зору формування звичок, ринку. Тому для мене це був класний виклик.


Засновниця бренду Indposhiv / Фото Катерини Возіанової

Ваш батько – дизайнер жіночого одягу. Чому ви вирішили зробити ставку саме на пошитті костюмів для чоловіків? Як ви захотіли залишитися саме в цій ніші?

Мій батько дизайнер жіночого одягу і вже 35 років працює в цьому напрямку. Коли я обирала свій шлях – з точки зору кар’єри чи навчання, то я зовсім не хотіла бути пов’язаною з українською модою та легкою промисловістю. Працюючи в міжнародних компаніях я зрозуміла, що мені стало скучно, тож вирішила звідти піти.

Досвіду створення власної справи я не мала, а бачення того, як робити бізнес в мене було. Тому вирішила поєднати скіли менеджменту та маркетингу з батьковими знаннями у моді, і зрозуміла, що вийде суперсинергія. Пропрацювавши 4 місяці у легкій промисловості, я зрозуміла, що треба знайти таку нішу, яка незайнята, або ж зайнята, але слабкими гравцями. Тоді знайшла перспективну нішу, яка зайнята людьми, які трішки по-іншому ставляться до бізнесу. Оскільки у мене був досвід будування брендів, я вирішила зайняти цю нішу, і не прогадала.

Яким для вас був початок повномасштабного вторгнення? Де вас застала війна?

У Києві, з моєю родиною. 24 лютого ми з командою повинні були летіти на транк-шоу в Одесу. У мене навіть не була зібрана валіза, не те, що тривожна. Я прокинулася дуже рано, о 4 годині, аби спокійно зібратися в аеропорт. Чула всі вибухи, розбудила чоловіка і сказала, що почалася війна. На автоматі ми зібрали речі, дітей і поїхали на захід України. Я чітко розуміла: у мене є діти і я повинна поїхати. Якби не діти, я б залишилася. Моїм другим завданням було максимально зробити так, щоб мої співробітники мали змогу щось робити і допомогти їм. Якщо б когось треба було евакуювати – евакуювали б, якщо комусь потрібна допомога з їжею чи зброєю – допоможемо. Було зрозуміло, що найближчі 2 тижні ми працювати не будемо.

У перші кілька тижнів деякі бренди припинили свою роботу, змінили фокус на волонтерство та допомогу армії. Як функціонував ваш бренд з перших днів війни?

Я сфокусувала себе на тому, що як тільки ми будемо розуміти де хто пеербуває, нашим основним завданням буде зробити все, що ми можемо, щоб допомогти нашим клієнтам. Якщо ми можемо бути чимось їм корисними, то повинні це робити. Ми повинні були зібрати всі ресурси та волю в кулак і зрозуміти, скільки грошей нам вистачить, щоб протримати нашу команду. Зрозуміли, що це війна, що вона надовго і ми будемо орієнтуватися по ситуації, коли відновлювати роботу. Були варіанти перенести виробництво на Захід України, ми їх пропрацювали і зрозуміли, що це для нас не варіант. Коли Київ був деокупований, то за тиждень ми відновили роботу компанії. Люди почали виходити на роботу і виконувати замовлення – ті, які ми прийняли ще до війни і повинні були відшити. Людям був потрібен острівець стабільності, довоєнного життя, щоб просто не з’їхати з глузду. Двері Indposhiv ми відчинили 18 квітня, і з того часу працюємо.

Цікаво Як "Парова машина" стала трендом: інтерв'ю з Яриною Квасній про пісню, автентику та тікток

З початком війни у людей сильно змінилися пріоритети. Чоловіки пішли воювати, інші волонтерити. Чи не було у вас боязні, коли ви знову почали працювати в перші місяці війни, що чоловіки перестануть хотіти шити костюми? Що зараз це не на часі?

У мене не було боязні щодо костюмів, оскільки Indposhiv ще до війни став більшим, ніж місце, в котре приходять шити костюми. Ми вже дуже давно де-факто є чоловічим клубом по інтересах, який збирає навколо себе дуже схожих по типажу людей, в яких однакові цінності та спосіб досягнення цілей. Вони схожі морально між собою. І тоді стало зрозуміло, що справа взагалі не в костюмах. Ми повинні залишитися тим будинком в центрі Києва, у який можна прийти випити каву, коктейль, просто поговорити, розказати всі історії, які накопичилися за цей час. Це дуже спрацювало. Всі хто приходив, казали: "У вас тут ніби інший світ, в якому немає війни, класна музика, смачна кава, класний аромат дому, ви гарно виглядаєте". А це дуже надихало мене та команду робити щось, що зараз буде актуальним з точки зору одягу та сервісу для наших клієнтів, щоб вони продовжували відчувати себе найкращими чоловіками нашої країни в актуальному одязі для цього часу. За 2022 рік у нас пошили 20% костюмів від усіх замовлень. Все інше – це вже не костюми.

Ви доволі часто кажете про те, що змінилися після війни, зрештою – як і кожен з нас. Як ви можете описати свої зміни? Якою була Катерина Возіанова рік тому і якою стала зараз?

Рік тому – це була дівчина 39-ти років, яка відчуває себе дівчиною, – в якої кожен рік кращий за попередній в усіх сенсах, безтурботна, весела, заряджаюча, гедоністка, яка щиро вважає, що сенс життя у задоволенні, і треба оточувати себе людьми, речима чи процесами, які несуть в собі задоволення – не тільки фізичне або матеріальне, але й ментальне. Це мій портрет до війни.

Зараз я вже не гедоніст. Я відверто вважаю, що сенс життя не в задоволенні. Я стала сильнішою, тому що змогла побороти багато своїх слабкостей, залишаюся оптимісткою та стала ще більше любити життя, красу навколо. Я можу прийняти рішення, які не принесуть мені задоволення, але які, я сподіваюся, будуть корисними для мене та оточуючих за якийсь час. Я навчилася дуже швидко говорити "ні" та прощатися з людьми, які не схожі зі мною по цінностях. Я стала максимальною патріоткою.

Я люблю нашу країну. Я стала більш приземленою, і дуже вдячна собі, що змогла відкрити якісь ланки у своєму серці, завдяки яким глибина всього, що я відчуваю, збільшилася вдвічі. До війни на багато що дивилася крізь рожеві окуляри, боялася їх зняти. Війна зняла і продовжує знімати їх. Зараз я максимально реалістично дивлюсь на речі, по-іншому їх розумію, переживаю по-іншому. Це робить мене сильнішою, ніж я була до цього.


Засновниця бренду Indposhiv / Фото Катерини Возіанової

У квітні ви випустили колекцію воєнних хустинок з принтами української художниці Тінни Тіхоненко. Ці кадри для українців – дуже щемливі. Як у вас виникла ця ідея?

Митці почали розвивати свою творчість. Жахливі події в нашій країні дали дуже сильний креативний поштовх. Як засновниці бренду, мені дуже важливо, аби Indposhiv був як mindful-людина, яка розуміє все, що відбувається.

Мій бренд – це українець, якому 14 років, він живе в Україні, зустрів війну, має змогу багато що транслювати і просто не може стояти осторонь того, що коїться.

Мій бренд обрав засоби завдяки яким буде комунікувати, а хустинки стали одним із них. Коли я побачила в інстаграмі ці знімки, які є дуже важливими, і уявила, що наш клієнт, чи будь-який інший чоловік буде носити цю хустинку на своїх грудях, а вона буде більше, ніж просто хустинка, то мене це дуже надихнуло та підштовхнуло робити такі подібні речі.

Колекція хустинок Indposhiv з воєнними ілюстраціями / Фото з Instagram
Колекція хустинок Indposhiv з воєнними ілюстраціями / Фото з Instagram

Як зародилася ідея запросити в кампейн військових?

У нас була ідея запросити людину, яка буде уособлювати в собі клієнта Indposhiv зараз. Раніше у всіх кампейнах знімалися наші клієнти, які презентували чоловіка бренду Indposhiv. Це self made людина з досягненнями, з бездоганною репутацією, з цінностями. Коли почалася війна і ми вирішили продовжувати робити колекції Indposhiv casual, і нам потрібно було обрати обличчя, то зрозуміли, що воно повинно бути іншим, та якось демонструвати відношення до війни. У нас є клієнти, які пішли воювати, у нас була ідея їх запросити. Я також думала взяти публічну людину, яка дуже допомагає армії, але не є військовим, з ним не склалося.

Як відреагували на ваше запрошення перший герой – військовослужбовець ЗСУ Масі Найєм?

З Масі ми познайомилися за суперкласних обставин, хоча важко сказати, що вони були такими "класними". Водій розбив моє авто і Масі, не будучи зі мною знайомим, запропонував мені свою юридичну допомогу у справі ДТП, а також своє авто, оскільки він лежав у шпиталі, автівка йому була непотрібна. Це написала мені незнайома людина, особисто ж ми не були знайомі, лише "дружили" у фейсбуці. Я була шокована, читала, що він втратив око… Сказала, що не можу скористатися його пропозицію, бо не можу собі цього дозволити, але коли він вийде зі шпиталю, то буду дуже рада його побачити та поспілкуватися.

Він вийшов, ми з ним познайомилися, Масі прийшов у Indposhiv, і тоді я зрозуміла, що в мене склався пазл і ось це обличчя підходить під всі критерії. Це був наш обов’язок продемонстувати країні та світові, як виглядають українські чоловіки зараз.

Ми відзняли дуже потужний кампейн і тоді стало зрозумілим, що ми на правильному шляху. Це стосується не демонстрації військових чи якогось хайпу. Справа у чоловіках, які несуть дуже потужний меседж, і нам хочеться, щоб його можна було зчитати.


Масі Найєм став обличчям українського бренду Indposhiv / Фото Катерини Возіанової

Велика частина людей вам дуже дякувала за те, що головним героєм став саме Масі. Втім знайшлися люди, які висловлювала своє обурення, буцімто ви даруєте бренду торгівлю на інвалідизації героїв, привертаєте увагу до того, що Масі втратив око під час важкого поранення. Як реагуєте на таку критику? Адже є люди, які не готові сприймати реальність такою, як вона є і їм хочеться бачити просто красиву картинку.

Я дуже окей ставлюся до будь-якої критики, бо якщо вона конструктивна – це розвиває, а якщо ні – то вона мене не обурює і не ранить. Будь-який український бренд зараз має соціальне навантаження – донатити частину прибутку на потреби людей або військових, які постраждали від війни. Другий обов’язок – показувати світові та демонструвати людям те, що в нас коїться, тому що про це поступово забувають. Якщо українські бренди, як і керівництво країни, будуть продовжувати говорити, що у нас війна, що у нас вбивають людей, що наші втрати величезні, і якщо до цього приєднається армія бізнесу – це буде набагато потужніше.

Мені здається, що соціальна місія будь-якого українського бізнесу – трансформуватися через війну і показувати суспільству, що бізнес – це вже не про дохід, це вже щось більше.

Бізнес може зняти рекламу, повісити борди, витратити кошти на медіакампанію. Бізнес повинен транслювати думки та ідеї про війну – як її осмислювати, як з нею жити, які висновки повинна кожна людина зробити, щоб цього більше ніколи не сталося. Окрім того, це буде бенефітом для бренду і бізнесу, і в цьому нічого поганого нема. Якщо у бізнеса будуть прибутки – це чудово. Споживачі самі обирають, що їм купувати. Ніхто нікого не змушує витрачати гроші. Якщо це не спрацює і кампанія була неправдивою і нечесною, когось використали і хайпанули – це 100% відобразиться на бізнесі.

Користувачі дуже тепло відгукнулися на головного героя другого кампейну Ілляю Самойленка. Розкажіть вашу історію знайомства.

Це був доленосний збіг обставин. Так сталося, що Ілля зі своєю стилісткою прийшли до нас 3 місяці тому, щоб взяти напрокат піджаки для його виступу, здається, у Стамбулі. У нас якраз були готові класичні піджаки і ми згодилися. З Іллею я тоді не познайомилася, бо мене не було на роботі. Наша стилістка потім розповіла мені про те, що приходив Ілля. Я пам’ятаю про всіх бійців, які сиділи на "Азовсталі" та на увесь світ давали пресконференцію з місця, яке постійно бомбили. Я слідкувала за новинами, і коли їх звільнили з полону, то ці відчуття неможливо описати. Я була в шоці, що Ілля прийшов до нас. Хотіла з ним поспілкуватися, аби зрозуміти, що ми можемо зробити разом.

Наша перша зустріч тривала 3 години. Я була в абсолютному шоці від цієї людини. Мені здається, що всі, хто знайомий з ним особисто, скажуть, що це суперлюдина. Йому 28 років. Але він абсолютно мудрий, він дуже ерудований, просвітлений. Його харизма настільки величезна, що коли він заходить у приміщення – воно все заповнюється Іллею.

Коли ми з ним говорили, я подякувала за те, що він обрав наш бренд, а він розповів, що хотів у нас пошити костюм ще до війни, але не встиг. На третій годині нашої сотої кави він сказав, що коли сидів у полоні, то його однією з мрій було одягнути костюм Indposhiv та гуляти вулицями Києва. Ці думки його дуже протримали. Я тоді зрозуміла, що у нас є герой і ми повинні продумати кампейн для нього. Його зв’язок із брендом настільки великий, що ми не можемо це не показати. Ось так зародилася ідея для кампейну Indposhiv Bespoke.


Ілля Самойленко став героєм кампейну Indposhiv / Фото Катерини Возіанової

Ви зазначали, що ніколи не берете людину для своїх кампейнів через популярність. Ви обираєте героя для якого ви важливі та цінні. Чи будуть у вас головними героями знову українські військові? Кого з відомих українців хочете бачити надалі у ваших костюмах?

Ми хочемо бачити і демонструвати українських героїв, які є не тільки на фронті, але й в тилу. Є дуже багато людей, які виборюють нам перемогу на всіх фронтах. Не про всіх знають, і наша місія, як бренду – це демонструвати. У нас вже готується кампанія з новим героєм, так що coming soon. Сподіваюсь за декілька тижнів ми її анонсуємо. Війна пронизує всі ланки нашого життя, тож навіть якщо ми поставимо героєм нашої кампанії простого хлопчика – це все одно буде відсилка до війни, бо це буде дитина, яка живе в Україні у війну.

Не пропустіть Усім серцем ненавиджу росіян, – інтерв'ю з Женею Галичем про службу в ЗСУ, мову та друзів-героїв

Після перемоги, на жаль, у нас буде багато людей з інвалідністю і цивільних, і військових. Ви почали залучати до кампейнів військових, які мають інвалідність. На вашу думку, чи мають дизайнери тепер орієнтуватися на те, аби шити одяг чи костюми для людей, які втратили руку, ноги чи мають інші обмеження? Чи вважаєте ви, що це важливо? Наскільки це буде важко реалізувати?

Це дуже важливо. Я вважаю, що ніхто у світі крім українців та тих країн, в яких зараз йде війна – не будуть створювати одяг для цих людей, бо всім іншим країнам це не актуально. До прикладу, Іллі ми зробили піджак, в якому буде зручно знімати та вставляти протез. Кількість обмежень, які зустрічають ці люди в одязі – величезна. Тоді хто, як не ми, будемо думати і піклуватися про них?

На жаль, буде дуже багато людей, які повернуться до нас з інвалідністю. Держава та бізнес мають зробити все для того, щоб вони продовжували комфортно жити, нам треба буде формувати сприйняття цих людей, їхніх травм і обмежень, і ставитися до цього гідно.

Як, на вашу думку, суспільству звикнути до того, що зараз у нас частина людей буде з обмеженнями? Як комунікувати з ними, аби не зачіпати того оголеного болючого нерву?

І з Масі, і з Іллею спілкуватися було дуже зручно і дуже просто, бо вони пропрацювали для себе всі травми. І те, як вони ставляться до того як виглядають – абсолютно нормально. Це як з вадами. Вони є у кожного. Людина може їх приймати або не приймати. Відмінність лише в тому, що нам вади дала природа, а їм – війна. Під час нашого спілкування я ні разу не почула жалості до себе, чогось на кшталт "я не такий як всі і від цього мені погано". Вони дуже усвідомлені люди.

Мені здається, що для всіх військових, які повертаються до нормального життя, варто отримати психологічну підтримку професіоналів, бо без цього просто неможливо. А нам треба ставитися до них, як до героїв, бо завдяки їм ми будемо жити у вільній та квітучій країні. Щоразу бачачи перед собою таких людей, ми будемо розуміти, чого це коштувало. Ми ніколи не повинні про це забувати. Зараз ми бачимо, яка ціна всього, навіть фрази "Слава Україні". Все, що ми можемо зробити – бути постійно їм вдячні і демонструвати це.

Костюми від бренду Indposhiv Bespoke не дешеві. Скільки зараз він коштує і чи плануєте робити знижки для військових?

Костюм Indposhiv Bespoke коштує приблизно 60 тисяч гривень. Ціна залежить від тканини. Чесно кажучи, за знижку для військових ще не думали, бо в нас ще не було жодного військового, який би замовляв костюм. Їм це зараз неактуально. Як бренд, ми обов’язково будемо виконувати свою соціальну місію та дякувати людям, завдяки яким у нас є змога працювати, розвиватися та жити у суперкраїні. Ми будемо робити для людей те, що їм буде на той час актуальним – це може бути знижка на костюм, безкоштовна стрижка у барбершопі тощо. Але це буде обов’язково, бо я відчуваю свій особистий борг перед цими людьми.

Ви створили лінійку одягу Military, надихаючись фотоархівами із зображенням чоловіків часів Першої та Другої світової війни. Як вважаєте, цей стиль, який у час війни став актуальним, може витіснити класику? До прикладу, президент Володимир Зеленський ще жодного разу не одягнув костюм з початку війни, навіть під час своїх візитів за кордон.

Мені здається, що коли війна закінчиться нашою перемогою, всі відкладуть свій одяг мілітарі – дуже далеко в шафи, як пройдений етап, про який ми ніколи не забудемо, але який вже пройдений. Мілітарі одяг – він для мілітарі часів. Мені не здається, що такий одяг витіснить класику, тому що класика вічна. Вона пережила не одну війну, це як класична музика. У нас може бути реп, диско-хаус чи техно, але завжди знайдеться місце для класики.

До речі, на День Незалежності Володимир Зеленський одягнув вишиванку від вашого бренду з танками, БТРами та українцями, які тримаються за руку. Коли ви створювали цю річ, то могли уявити, що цю вишиванку одягне президент?

Першою людиною, якій ми подарували цю вишиванку – був наш президент. Він для мене – уособлення людини, для якої ми створювали цю річ. Ми зрозуміли, що вишиванка – наш національний одяг, у війну повинна змінитися. Вони повинна демонструвати, що таке війна всьому світові. Тому перша людина, про яку я подумала, – це був наш президент.


Володимир Зеленський у вишиванці від Indposhiv / Фото з Офісу Президента

У мережі вишиванка наробила багато шуму. Всі захотіли придбати таку ж річ, як у глави держави. Чи зріс у вас попит на таку вишиванку?

Я навіть казала президенту: "Дякую вам дуже", тому що декілька місяців ми протрималися виключно завдяки цій вишиванці, завдяки тому, що він її одягнув. Реально у нас зараз дуже скрутні часи, дуже складно працювати. Ми постійно щось думаємо, креативимо. У співвідношенні – це 300% зусиль і 10% результату. І це нормально, бо у нас війна. А ця вишиванка реально нам дуже допомогла. Зараз, якщо хтось хоче таку вишиванку, то може прийти на будь-який ринок. Нас вже скопіювали її безліч разів. Не було ще жодного тижня, щоб мені не прислали фото з olx, інтернет-магазину чи інстаграм-магазину з копією з цієї вишиванки.

Звідки ви черпаєте натхнення у роботі? Що вам допомагає рухатися і мотивувати свою команду, бути люблячою мамою, хорошим керівником?

Найбільше натхнення мені зараз дає дві речі. Перша річ – наші клієнти. Я щоразу дякую собі, що почала бізнес для таких чоловіків. Те, що з ними коїться зараз, те як вони мислять і що роблять – це щось неможливе, якесь Кіліманджаро. Це моє найбільше натхнення. Друге – це наші військові.

Коли я думаю, що втомлююся і маю поганий настрій, коли відкриваю військове зведення і розумію, що коїться там, то якщо вистачає сил і хоробрості не заплакати, – слухаєш інтерв’ю з військовими, які зараз на фронті, і розумієш, що ти не можеш зупинитися, бо вони не зупиняються. Вони мене дуже надихають.

Мене надихає наша країна, вона неймовірна, у нас неймовірні люди, у нас неймовірні міста і природа. Це велика честь бути в такій країні зараз і прикладати якесь зусилля, щоб вона вистояла і продовжувала квітнути.

Що насамперед зробите після перемоги?

Візьму чоловіка, дітей і поїду у відпустку. Десь тижні на два. Я дуже втомилася, але прекрасно розумію, що ніяка відпустка не буде зараз повноцінною, бо ти читаєш новини і розумієш, що коїться. І якщо в твоєму місці обстріли, а ти п’єш мохіто на березі океану – це не окей. Я вже просто уявляю собі цей відпочинок, але тільки тоді, коли ми переможемо.