Для тих, хто цікавиться жанром, Самара – до болю знайомий персонаж. Про те, як вона "кошмарить" людей, знімали і японці, і американці. Зрештою, чорнява дівчинка в колодязі – доволі впізнаваний персонаж не лише серед любителів жахів.
На щастя, творцям "Дзвінків" вдалось вдихнути нове життя у до болю знайому франшизу. Цього разу в центрі сюжету матір Самари, а з такого ракурсу на цю історію ще не дивились.
Як і личить типовим фільмам жахів, персонажі невпинно приймають дурнуваті рішення і інколи самі нариваються на проблеми, відкидаючи логіку і здоровий глузд. Але на екрані це все виглядає доволі органічно та живенько (не дуже доречне слово, бо персонажі-то мруть).
Від кадрів з фільму "Дзвінки" не холоне кров у жилах, по тілу не бігають мурашки жаху, але історія тримає увагу і виглядає доволі цілісною. Тут вам і загадка, і розслідування, і неоднозначні персонажі. Доволі непогано, як на "енну" версію однієї і тієї ж історії.
"Дзвінки" нагадує щось на кшталт фільмів "Пункт призначення" чи "Я знаю що ви робили минулого літа". Цей фільм – непогане рішення для пари, якій не до душі вся ця морока з "50 відтінків щечогосьтам", не тягне подивитись як Мет Деймон з китайцями винищує прибульців і, взагалі, хочеться трохи хорору. Ну, чи посміятись.
В залі були люди, які заснули під ці жахливі кадри, а хтось навіть, під свою відповідальність, примудрився привести із собою дітей, які активно аплодували після фінальних титрів, ніби у театрі. Чим не універсальне сімейне кіно, яке підійде любителям "жесті" будь-якого віку? :)
IMDb дає стрічці рейтинг лише 4,6, але, суб'єктивно, фільм тягне на більше.
Також у кіно: "Правило бою": Роккі по-українськи