Софія та її доньки стали прикладом сили духу та мужності, міцної віри та доброчесного життя. У Київській Русі День святих мучениць Софії, Віри, Надії й Любові, які носили імені трьох християнських чеснот, вважали жіночим днем, адже свої іменини у той день відзначало багато жінок, зазначає 24 канал.

Читайте також Іменини у жовтні 2022: яке ім'я варто обрати для своєї дитини

Історія Дня пам'яті Віри, Надії, Любові та матері їх Софії

Як свідчить історія, у 2 столітті у Римі жила вдова Софія. У неї було троє доньок: Віра, Надія та Любов. Матір виховувала їх у любові до Бога та вчила не прив'язуватися до земних благ, оскільки була християнкою. Але в той час в імперії було поширене язичництво.

Дізнавшись про їх віру, імператор Адріан намагався їх спершу заманити у язичництво за допомогою подарунків та домовленостей. Через те, що вони не підкорилися і не погодилися прийняти язичництво, імператор віддав на катування трьох доньок. Хоча Софію не піддали тілесним мукам, але вона пережила великі душевні муки, бо в неї забрали її доньок. Вона поховала дівчат і ще два дні не відходила від могили, а на третій день її забрав Бог на небеса.

День святих мучениць Софії, Віри, Надії й Любові

Історія Дня пам'яті Софії, Віри, Надії й Любові / Фото з відкритих джерел

Ця подія відбулася у 137 році. Старшій дочці вірі було 12 років, Надії – 10, а Любові – 9 років. Початкові грецькі імена дівчат — Пістіс, Елпіс і Агапе — були перекладені, а ім'я їх матері Софії, що означає "мудрість" зберегло своє початкове звучання. За муки, які вони перенесли матір та її доньки були зараховані православною церквою до списку святих.

Попри трагічну історію свята цей день вважається радісним. За давніми звичаями у День пам'яті Віри, Надії, Любові та матері їх Софії заборонено робити заручини чи влаштовувати весілля. А дівчат, які народилися у це свято заведено називати такими іменами: Софія, Любов, віра чи Надія.

Важливо першочергово відвідати богослужіння і прийти до Бога з молитвою. Також жінкам можна у свято не працювати. Колись молоді дівчата в цей день влаштовували посиденьки, а на святковий стіл подавали смачний коровай, який їли руками.