Так подумала і львівська дизайнерка Оксана Зварич й заснувала бренд шовкових хустин Ucode. В ексклюзивному інтерв’ю для LifeStyle 24 вона розповіла, чому вирішила популяризувати прикарпатський мотив на одязі, чи буде він повторюватись у наступних колекціях та як сучасна мода допомагає тим, хто слідує їй, виражати національну ідентичність.

Цікаво Гуцульську кераміку визнали в ЮНЕСКО: чим вона унікальна

"Хустка справді сакральна: нею покривали дівчину, коли вона виходила заміж, а після того, як знімали вельон, то ту ж хустинку в'язали на голову. Це був символ переходу у стан жінки. В принципі, подекуди так є і зараз. Ще цим елементом вбрання мати підвязувала до себе дитину, йдучи на працю, а на зап'ястя її в'язали робітники, щоб успішно завершити якесь будівництво чи ремонт. Тому подумалось: чом би не хустки з таким принтом?" – каже Оксана Зварич.

Чому для першої капсульної колекції ви обрали саме косівську кераміку і як буде з наступними?

Я завжди захоплювалась такими кахлями (окрім них, промисел включає ще посуд, обрядові предмети й іграшки). Вони є унікальними речима, які мало де відшукаєш. Наприклад, не чула, щоб про цей вид кераміки багато говорили, окрім Косівського інституту декоративно-прикладного мистецтва. Тому вбранням ми наголошуєм: мальована кераміка – то велике багатство! І в частині наступної колекції також використаємо її мотиви. Загалом українська історія настільки різноманітна, що ми можемо брати будь-яку її частину й осучаснювати. Приміром, скіфів. Можливо, саме них стосуватимуться наші майбутні вироби.

Скільки хустинок наразі має Ваш бренд?

Станом на сьогодні є перших 5 хусток, ще працюємо над дизайном тих кількох, які з'являться вже у квітні. Ми довго шукали й тестували постачальників тканин. В однієї з київських фірм знайшли італійський шовк, який легко просувається крізь перстень, а коли горить, то смердить качкою (сміється). Відтак підбирали того, хто б міг нам якісно принтувати вироби. Навіть була ідея помістити на хустинки QR-коди. Але виглядало б воно не надто естетично. До слова, у планах виготовлення не лише жіночих хусток, а й чоловічих, які можна буде носити замість краватки чи галстука, в кишеньці піджака.

Головними кольорами косівської кераміки є коричневий, жовтий, зелений, зрідка кобальт. У вас відтінки набагато яскравіші, мотиви ж – футуристичні.

А ми й не дублюємо кераміку, лише надихаємось нею. Взагалі це дуже складна технологія: кілька разів треба випікати глину, розмальовувати, після цього видряпувати на виробах малюнки. Останні стосуються здебільшого тварин і рослин, побуту, релігії. Ті орнаменти, що в нас на хустках, "списані" з однієї давньої тарілки. Наприклад, ми намалювали летючого коня, квітам же надали 3D-ефекту. В нас також є жовтий, зелений та синій кольори, але вони, як Ви кажете, набагато яскравіші, весняні.

Оксано, наскільки необхідним вважаєте показувати нашу ідентичність через моду?

Я з тих людей, які люблять робити щось зі сенсом і розуміти, навіщо. Це не одяг заради одягу й не просто бізнес. Така наша робота – внесок у креативні індустрії, однією з яких є мода, те, що ми маємо та показуємо в сучасний спосіб. Наші хустки можна вдягати на щодень чи для вечірки, вони личать під сукні, костюми, джинси й посилюватимуть Вас, як модницю, а заодно виражатимуть ідентичність. Навіть у назві є буковка "U". Вона ніби дівчинка, яка носить вінок на голові, або ж дерево, що проростає. Це Ukrainian code чи united code – кожен обирає для себе те, що йому ближче.

Знаю, що ви є соціально відповідальним підприємством і 10% грошей із продажу кожної хустини будете скеровувати реабілітаційному центрові "Джерело". Його вихованцями є діти з порушенням розвитку.

Перед цим скажу вартість наших хустинок, про яку ми говоримо без сорому. Враховуючи якість шовку та зусилля, які витрачаються для створення й нанесення принтів, кажемо, що найменші наші вироби (35*35 см) коштують 1500 гривень, середні (65*65 см) вартують 3000 гривень, а найбільші (95*95 см) – 4500 гривень. Із самим центром я познайомилась років зо 20 тому на спільному пікніку. Мене здивувало, наскільки ці люди є відкритими і добрими. Запам'ятала ці емоції. А тепер щодня бачу "Джерело" зі свого вікна! Тому й не шукала та не вигадувала, кого б то підтримати.