"Не объяснили, что смерть локальная": Жадан почтил память Ройтбурда стихотворением

Выдающийся художник Александр Ройтбурд ушел из жизни утром 8 августа. Причиной этому в украинских СМИ называли онкологию. Незадолго до смерти с художником виделся Сергей Жадан – именно он стал составителем стихов Ройтбурда, которые стали неожиданностью даже для Жадана.

К слову В Одессе попрощались с Александром Ройтбурдом: фото и видео с похорон художника

Текст публикации Сергея Жадана:

"Хотелось ему верить. Хотелось думать, что он все контролирует. Хотелось надеяться, что у него получится перехитрить смерть. Не получилось. У смерти всегда есть пара дополнительных аргументов.
Это очень печальная новость для всех, кто любит эту страну. Без Ройтбурда здесь будет чуточку пусто, сквозняки будут гулять. Покойся с миром, маэстро, ты многое сделал. Будет недоставать тебя",  –  писал Жадан в день смерти Ройтбурда.

В день похорон Александра, которые состоялись в Одессе 11 августа в обед, Сергей Жадан опубликовал трогательный стих на тему смерти. Пользователи фейсбука заподозрили, что им он почтил своего покойного друга, которого называл "маэстро".

Стоит знать Знаменитый украинский художник: что известно об Александре Ройтбурде

Предлагаем и вам прочитать строки из стихотворения Сергея Жадана:​

І не розповіли головного.
Не попередили, що смерть обмежується тією
мовчанкою, яка її супроводжує,
смерть не виходить поза крейдяне коло,
накреслене на підлозі в помешканні,
з якого винесли меблі,
щоби налякана душа не билась об них,
мов пес, якого зачинили на кухні.

Не пояснили, що смерть локальна, що вона
не виходить поза межі лікарняного подвір’я,
що вона мало кому цікава поза ходою
траурної процесії.

Не попередили про цей принцип радіохвилі,
передавання смутку тим, хто ловить
сигнал відчаю, кому відлунює цей
розпад мови, механіка затихання.

І ти не розумієш, де ж воно – це поєднання всіх живих
смертю одного з нас, ця солідарність тих,
хто лишається, цей прощальний спів,
що вростає в пам’ять?

І здогадуєшся, що письмо смерті передбачає
відсутність переходу. Немає жодного поділу,
жодного світла з того боку стіни.

Життя заповнює собою все.
Передусім – наш страх перед смертю.
Передусім – нашу залежність від досвіду.

Ти весь лишаєшся тут, ти розчинений у цьому потоці,
ти вкорінюєшся в паузах між співом, западаєш
у музику темряви, тиснешся в чорні літери віршів.

Все лишається тут.
Все знаходиться поміж нас.
Темрява легко відчитується.
Всьому є своє слово