По тому, наскільки сильний післясмак залишає після себе кіно, можна міряти його якість. І тут "Прибуття" вибивається у топ. Сценарій для стрічки був доволі незручним, адже у книзі Теда Чана "Історія твого життя" багато фізики та мало динаміки. У "Прибутті", яке канадець Дені Вільньов зняв за цією повістю, натомість, багато любові.

Режисер намагається пояснити глядачеві суть стрічки не через нюанси перекладу іншопланетної мови, чи поняття симетричності в часі фундаментальних законів фізики. Вільньов взагалі мало пояснює, лише показує, примушуючи глядача задуматись про нелінійність часу, цінність сім’ї, вибір серця, який спонукає обрати завідомо важкий шлях, заради цінних моментів щастя на ньому.

Лінгвіст Луїза Бенкс, яку бездоганно зіграла Емі Адамс, на запит американської влади намагається розбіратись з мовою іншопланетян, які раптово прилетіли на Землю у кораблях з невідомого матеріалу, схожих на мушлю. НЛО з’явилось у 12 куточках нашої планети, а отже – кораблі опинились на території різних країн. Не всі лідери держав однаково сприймають візит, називаючи його вторгненням та готуючись воювати.

У руках жінки-лінгвіста, чию історію так трепетно показує Вільньов, опиняється доля планети та головна зброя, яку може отримати людина – знання. Одна з сновних думок "Прибуття" – те, що наша мова визначає наше мислення. В рамках життя однієї Луїзи Бенкс ми бачимо її життєвий шлях очима гептаподів (саме так назвали іншопланетян у стрічці).

Ці неймовірні створіння, схожі на щось середнє між слонами та восьминогами, вчать головну героїню своєї мови. Луїза кидає всі сили на вивчення загадкових каліграфічних кіл із завитками, а натомість краще пізнає себе. Саме у такому ключі, "Прибуття" виглядає дуже ліричним Sci-Fi. Стрічка нагадує нам про цінність сім'ї, про неповторність щасливих моментів, і про те, що горе – це нормально. Це теж частина життя, і воно, безумовно, прекрасне у своїй довершеності.

Науково-фантастичному кінематографу однозначно бракує робіт, які закликають приймати іншість. "Прибуття" спонукає глядача уявити, подумати та відчути, а не проникнутись "земним" патріотизмом і тішитись, що Земля вкотре відвоювала своє "місце під сонцем". У фільмах рідко буває стільки добра.

Також у кіно: "Макс Стіл": суміш Спайдермена та Залізної людини