"Assassin's Creed: Кредо вбивці" — ще одна невдала екранізація комп'ютерної гри?

На "Кредо вбивці" глядачі покладали неабиякі надії, оскільки Ubisoft (творці гри) прагнули тримати процес створення фільму під детальним контролем. Через завищену планку контролю студії не поспішали займатись Assassin’s Creed, поки за діло не взявся Майкл Фассбендер і його кінокомпанія. І підсумку, до процесу залучили студію Fox, а Фассбендер не лише зіграв головну роль (обидві), а й сів у продюсерське крісло та залучив до роботи актрису Маріон Котіяр.

Для екранізації "Кредо вбивці" написали оригінальний сценарій, який не дублює жодну з частин комп’ютерної гри, що зробило фільм більш доступним для широкої аудиторії. Негеймери та люди, які жодного разу не стикались з Assassin’s Creed, можуть сміливо прямувати на цей фільм в кінотеатр. Навіть сам Фассбендер не знав про існування такої гри, поки не отримав пропозицію ролі від Ubisoft. А отже, до фільму не варто відноситись як до кадрів "для тих, хто в темі".

На екранізацію перенесли основну ідею гри – генетичні подорожі у часі. Фассбендер зіграв як роль злочинця з сьогодення Каллума Лінча, так і його предка, асасина Аґілара, який жив у 15-му столітті. Подорожі у часі відбуваються завдяки збереженої в ДНК Каллума генетичної пам'яті всіх його предків і розробленої науковцями машини під назвою Анімус. Для видовищності фільму Анімус сильно видозмінили, адже у оригінальному Assassin’s Creed головний герой просто лежав із закритими очима. Тут же ми бачимо механічну руку, яка тримає Каллума та не сковує його рухів, дозволяючи його тілу рухатись в унісон з предком, під час відтворення подій Аґіларового життя.

Повертаючись до якості стрічки "Кредо вбивці", то багато критиків називають фільм нудним, красивим, але безтолковим. Те, що у сюжеті чимало прогалин і виглядає він надто банальним, серйозним та непродуманим до кінця, видно неозброєним оком. Для цього не потрібно проходити безліч годин ігрового часу в Assassin’s Creed. Але, суб'єктивно, стрічку занадто розгромили негативними відгуками, адже в цілому картина виглядає доволі непогано.

Малозрозуміла мотивація обидвох ворогуючих сторін – тамплієрів та асасинів. Одні прагнуть безвідмовного тоталітаризму у суспільстві, інші же тяжіють до хаосу та вседозволеності. Безумовно, ці дві сили створені для того, аби їхня боротьба тривала вічно і підтримувала світ у відносному балансі між крайнощами. Але об'єкт бажань обох сторін, Яблуко Едему, не до кінця розкритий у фільмі і через це втрачається усвідомлення глядачем його цінності. Згідно з сюжетом, у яблуку начебто захований секрет людської свободи волі.

Мимоволі Каллум зливається з Аґіларом, починає розділяти його цінності і переймати навички, зокрема, вміння битись та пересуватись по дахах. Колишній злочинець, якого повинні були стратити, нарешті знаходить достойну ціль у житті та переосмислює вчинки своїх батьків, які залишили його фактично сиротою у доволі молодому віці.

"Кредо вбивці" бракує ефектної кульмінації. Всі фінальні події рохгортаються надто швидко і безперешкодно. Занадто очевидно творці фільму намагаються привести глядача до думки, що роз'язки не буде, хіба що у наступній частині. Тож якщо стрічка починалась із сумнівного балансу між тамплієрами та асасинами, то відносним балансом вона й завершується.

Фассбендер та команда, яка займалась фільмом, добряче попрацювали над деталями: у кожного асасина було близько восьми варіацій, а команда костюмерів була у кожного актора; Ubisoft забезепечила творців детальними інструкціями щодо зброї, яка фігурує в комп’ютерній грі; більшість сцен старались зняти максимально близькими до реальності, уникаючи фантастичних ефектів та надмірної епічності. Також хорошим ходом було зняти деякі діалоги іспанською мовою. Хоч у грі все звучить англійською (бо Анімус долає мовленнєвий бар’єр), з іспанськими фрагментами фільм виглядає краще та загадковіше.

Про "Кредо вбивці" можна багато говорити, але основні наші висновки такі: фільм не варто викидати у довгий список невдалих екранізацій комп’ютерних ігор, хоч шедевром його не назвеш; не варто думати, що суть стрічки зрозуміють лише ті, хто знайомий з грою Assassin’s Creed; не варто сліпо вірити розгромній критиці – у стрічці багато хорошого. Тож до зустрічі у кіно.

P.S. Рейтинг "Assassin's Creed: Кредо вбивці" на IMDb – 6,5.

Також у кіно: "Співай": страх не зупинить того, хто робить улюблену справу