Стрічка вдалась, а композиція "This is me" навіть взяла "Золотий глобус" у номінації на найкращу пісню. "Найвеличніший шоумен" – історія про одержимого мрією порядного сім'янина, який може і сходить зі шляху чи перегинає зі стараннями, та основним пріоритетом вважає дружину і двох донечок. Головний герой схильний до хитрощів та егоїзму, але втілює багато хороших чеснот, постає совісним борцем за рівність та захисником знедолених.
Також у кіно: "Джуманджі: Поклик джунглів" – продовження знайомої історії
Він мрійник, якому вдалось. Він старанний чоловік, який деколи діє не за правилами лише аби вижити і не підвести сім'ю. Творці "Найвеличнішого шоумена" навіть помилки Барнума зробили обережними та безпечними – такими, щоб він міг ідеально виправити ситуацію. У підсумку ми отримали казку, густо приправлену музичними номерами із видовищною картинкою. Своїм оптимізмом Барнум з кіноекрану навіть розгромний відгук критика перетворив на позитив – переніс слово "цирк" з газетної шпальти прямо на вивіску свого театру. Всі дії "Найвеличнішого шоумена" мають приторний смак добра, правильності та переконують, що глядачі є свідками неймовірно надихаючої історії. Щоправда, тут є одне але.
Справжній Барнум жив у 19 сторіччі і справді провертав доволі божевільні ідеї, як-то музей воскових фігур із чудернацькими експонатами, деколи зібраними по шматках самим шоуменом; цирк, в якому виступали незвичні люди; американські гастролі європейської оперної співачки Дженні Лінд, спів якої не чув аж до укладення контракту. Фінеас Тейлор Барнум навіть написав автобіографію, у якій охрестив себе найвеличнішим шоуменом та відмовився від авторських прав, тож будь-яке видавництво могло видати творіння його пера. В результаті, книга Барнума стала однією з найпродаваніших в США.
Та Барнум був далеко не таким, яким ми бачимо Х'ю Джекмана на кіноектрані. Самокоронований величний шоумен вибивав гроші із глядачів, партнерів та кредиторів усіма можливими шляхами. Він продавав зілля, щоб перетворити темношкірих у білих, видавав тунця зшитого з мавпою за русалку та в цілому мав мало святого, окрім свого імені. У справжнього Фінеаса Тейлора Барнума було дві дружини та четверо дітей.
Отже, ми з вами маємо нагоду побачити хороше кіно зовсім не про Барнума. Дивно, що використали його ім'я, так мало відтворивши особу. "Найвеличніший шоумен" міг би лише виграти, якщо стрічку подавали б як вигадану історію. По суті, так і є. Містифікація, якою так вправно володів Барнум, зіграла жарт і з ним – незнайомі з історією шоумена глядачі так і вважатимуть його миленьким порядним творцем цирку.
Повертаючись до кіно, "Найвеличніший шоумен" – хороший мюзикл. Пісні написані дуетом, який працював над "Ла-Ла Лендом", а циркові виступи на фоні ефектно виглядають та додають святкового настрою. Х'ю Джекман, Зак Ефрон та Мішель Вільямс чудово виглядають на екрані та справляються із співочими ролями.
У цьому фільмі мало поганого, окрім того, що це казка, названа правдою. Цирк Барнума припинив існування всередині 2017-го через низьку відвідуваність та протести борців за права тварин. І з позицією активістів складно не погодитись. Але пропонуємо абстрагуватись від порівняння реальності та кіновигадки, яка вийшла в прокат.
У "Найвеличнішому шоумені" не хочеться шукати недоліків, а просто насолодитись дозою добра та натхнення. Нам усім час до часу хочеться, аби казка була правдою.
Читайте також: "Байстрюки": хто наш татко, чувак?