Love 24 поспілкувався з психологинею Юлією Богаченко, щоб з'ясувати: що таке кохання, скільки насправді воно живе, як діяти, коли кохана людина не відповідає взаємністю, та чому серіали – погані порадники для реальності.

Зверніть увагу Казка проти реальності: яка була справжня історія кохання Роксолани та султана Сулеймана

Що таке кохання та скільки воно може тривати

Що таке кохання – з погляду психології? Його можна назвати емоційним станом з довготривалим ефектом?

Кохання – це почуття глибокої емоційної прив'язаності. Воно супроводжується сукупністю всіх психічних станів.

Кохання спонукає робити якісь хороші вчинки, не чекаючи нічого у відповідь. Ти дивишся на емоції іншої людини, й вони тебе надихають. Чому про кохання так багато пишуть письменники, філософи, мудреці? Бо воно – джерело натхнення. Створювати здорові стосунки у парі – одна з ознак психічного здоров'я.

Щодо довготривалості – це індивідуально. Залежить насамперед від емоційного стану людини, від рівня психологічного комфорту, від готовності бути відкритим або відкритою. Бо інколи буває таке, що людина кохає, але минулий негативний досвід заважає наблизитися й змушує заблокувати почуття або втекти від нього. Людина часто плутає здорове й травматичне кохання.

Як у наш час збагнути, чи кохання – "здорове"?

Здорове кохання підтримує нас, наповнює емоціями та дозволяє рухатися вперед. Це – взаємодія між людьми на всіх рівнях. Закохані часто говорять: "Я постійно хочу бути поруч з коханою людиною".

Травматичне кохання – коли люди не можуть витримати навіть хвилини розлуки. Наприклад, коханий або кохана йде на роботу, а починає здаватися, що він або вона вже ніколи не повернеться. Поїздка у відрядження – взагалі викликає страх.

Взагалі стосунки між дорослими – дуже накладаються на дитячий досвід. Все залежить від того, наскільки одна людина може довіряти іншій. Довіра формується приблизно в рік. Якщо мама любить й голубить дитину, реагує на крик або плач, завжди поруч, то 99%, що у дорослому віці вдасться сформувати хороші стосунки.
Якщо ж не задовольнялись базові потреби дитини, це накладе свій відбиток.

Гармонія зі світом і самим собою можлива лише за умови рівноваги рівня довіри до себе і світу. Особи, які від народження мають комплекс базової недовіри до світу, постійно відчувають депресію, тривогу, страх, ворожість до оточення. Вони не довіряють знайомим, друзям, ворогам, близьким і далеким родичам, а часом і самим собі.

Фундамент довіри формуються в перших роках життя, зокрема в період немовляти та раннього дитинства. Взаємодія з батьками та іншими опікунами грає важливу роль у створенні довірливого емоційного фону для дитини й накладається в дорослому житті в стосунках.

Що робити, якщо людина зрозуміла: її кохання – травматичне? Негайно до психолога?

Є такий момент як психоедукація. Людина може прочитати про це у літературі, впізнати у тексті себе й проаналізувати, чому так сталося. Варто увімкнути саморефлексію. Варто подумати: що я роблю не так, що мій партнер або партнерка робить не так. Це – як вести розслідування. Якщо потрібно скоригувати деякі моменти, людина й сама може впоратися.

Якщо ж стосунки – аб'юзивні, людина відчуває страждання, найкращий варіант – попрацювати з психологом. Бо якщо вже одного разу людина потрапила у такі стосунки, то й наступного – наступить на ті самі граблі. Можна сказати, що людина поруч – не хороша, але насправді важливо – усвідомити: "Чому я притягнула таку людину, чому вона біля мене". Треба взяти на себе відповідальність – чому я вибрав (вибрала) такого партнера або партнерку.

До слова, вибір психолога – дуже відповідальна справа. Треба вибрати того, який підходить конкретній людині.

Взаємне кохання може тривати все життя

Скільки у здорових стосунках може тривати кохання?

Тут можна говорити про закоханість або кохання.

Закоханість – квітково-цукерковий період. Людина бачить світ у рожевих барвах. Партнер або партнерка здається ідеалом без жодних мінусів. Цей період – швидкоплинний. Він має свій термін придатності.

Якщо ж ми говоримо про здорове взаємне кохання, воно може тривати все життя. Почуття проживатиме трансформацію. Кохання долатиме перешкоди й ставатиме іншим, але залишатиметься. Якщо кохання є, воно – є, і нічого з ним не зробиш. Важливо, щоб люди були на першому місці одне в одного.

Чи існує кохання з першого погляду

Психологи вірять у кохання з першого погляду? Чи це лише вигадка для романтичних комедій?

Дослідження показують, що враження формується впродовж перших 5 хвилин. Ми вербально або невербально ловимо сигнали іншої людини.

Хоча все-таки з першого погляду я б не сказала про кохання. Я сказала б про закоханість, яка з часом може перейти у кохання. Бо воно – перевірене часом.

Іноді буває, що людина наперед закохується в образ, а тоді зустрічає когось, на кого його можна "приміряти". Але це все одно закоханість в образ, а не в реальну людину. Бо її треба спершу пізнати. Зрештою, кохання, стосунки – це робота.

Як людина обирає, у кого закохатися

Як ми обираємо, у кого закохуватися?

До 3 років у нас на 45% сформований образ майбутнього партнера або партнерки. До 6 років – на 60%. На 18 років припадає лише кілька відсотків.

Хочемо ми того чи не хочемо, образ зазвичай складається з того, що ми бачимо у сім'ї. Доньки батьків з залежностями можуть знайти чоловіка з залежністю, хоча й обіцяють собі, що ніколи не матимуть таких стосунків. Іноді дитина може ловити образи не лише батьків, але й дідуся та бабусі. У деяких випадках це рятує її майбутні стосунки.

Образ формується у нас в голові як трафарет. У дорослому житті ми беремо його й прикладаємо до інших людей. Цей трафарет – це наші цінності, наші звички, наші уподобання. Якщо партнер або партнерка ідеально "потрапили" у трафарет, закоханість може стати коханням. Супер, якщо так сталося.

Кохання – це коли приймаєш людину з її хорошими та поганими якостями. Варто розуміти, що ідеалів немає.

А цей "трафарет" можна змінити? Якщо дитинство дало не надто хорошу історію.

Змінити щось не можна тільки тоді, коли людина – вже пішла від нас. В інших випадках шанс на зміни є завжди.

Людина з погляду психології – суб'єкт. Вона постійно змінюється. Якби людина не мала шансу на зміни, то навіщо тоді взагалі психотерапія?

Але є така фраза: біль від життя має бути більшим, аніж біль від психотерапії. Тоді стануться зміни. Людині має справді заважати те, що вона хоче змінити. Тоді є мотивація. Треба взяти відповідальність за своє життя.

Бо не завжди людина йде до психолога, щоб змінитися. Дехто ходить, щоб підтримали. Дехто – за принципом: всі ходять, і я – піду. Справді болить декільком відсоткам.

Як зберегти стосунки

Як закоханим працювати над своїми стосунками?

Найкращим розчинником непорозумінь є повага, розмова й бажання бути разом. Якщо двоє хочуть бути разом, вони зроблять для цього все. Це бажання має перевищувати все інше.

Потрібно сідати й говорити. А проговорене підкріплювати вчинками. Важливо, щоб кожен бачив свою сторону, а не просто казав партнеру або партнерці "ти – винен" чи "ти – винна". Є така фраза: правду треба подавати як красиве пальто, а не жбурляти в обличчя, як мокрий рушник. Тоді ми не просто кажемо "ти – такий-сякий", а даємо зрозуміти, що "мені неприємно, коли ти так робиш, це ображає мою гідність". У стосунках треба говорити не крізь звинувачення, а крізь призму своїх відчуттів. Коли ви сваритеся з іншою людиною, пам'ятайте про те, хочете ви зберегти ці стосунки чи розійтися". Бо іноді у сварках можна такого наговорити, що жодні вибачення не допоможуть.

Можна піти на парну терапію. Навіть один сеанс іноді може дати дуже гарний результат. Психотерапевт виступає як перекладач.

Що таке – невзаємне кохання

Як пережити невзаємне кохання? Щоб обійтися без цього кліше з фільмів: відерце морозива, сльози й "Бріджит Джонс" по телевізору.

Насамперед запитати себе: а чому я люблю того, хто мене не любить? Коли людина любить себе, вона не дозволить такого. Нещодавно мені телефонував хлопець, який заявив, що його дівчина більше не хоче бути з ним, а він намагається усіма силами її повернути. А для чого? Жити й знати, що тебе не люблять – це твоє бажання?

Якщо людина себе поважає, вона шукає здорові стосунки.

Найчастіше невзаємне кохання – фантазійне. Тоді закохуються в образ, а не в особистість зі своїми плюсами й мінусами, й це приносить багато страждань. Здорове кохання має дарувати відчуття щастя.

Вибір людини – бути жертвою чи знайти своє щастя. Діти живуть в казках, а мрії дорослих більш зрілі.

Іноді жінки намагаються врятувати чоловіка й потрапляють в аб'юзивні стосунки. А для чого рятувати? Треба себе спершу врятувати. А коли врятуєш себе, рятувати інших вже не буде часу й бажання.

Як фільми та серіали про кохання впливають на наше життя?

У серіалах нам не показують спокійне життя, бо на це було б нудно дивитися. Хтось дивиться їх, а хтось – живе у них. У серіалах завжди є страждання. Ми хочемо у житті серіальної цікавості, але не хочемо серіальних страждань. А так не буває. Вони йдуть пліч-о-пліч.

Не кожен готовий до тихого спокійного життя. Звичайна здорова реальність може бути не такою цікавою, як серіал, де дон Пабло любить Санту-Лючію, Санта-Лючія любить Хосе, а Хосе – Марію.

Якщо у серіалі показують, що під час сварки потрібно бити посуд, деякі люди вирішують робити це у житті. Зазвичай все їхнє життя проходить як серіал, а стосунки це одна зі сфер, в якій цей серіал реалізується.

Яка пара для тебе – приклад?

Бабуся з дідусем, які сидять на лавочці й слухають птахів. Їхня любов стійка і пройшла чимало хорошого і поганого, та не дивлячись на це вони йшли пліч о пліч все життя.