Восьмий фільм про Кінг Конга виглядає свіжим і неймовірно видовищним. Цього разу велетенська мавпа не тероризує мегаполіси, а просто живе своїм життям на живописному острові, схованому від карт. Тут у всьому є свій баланс: чудовиська співіснують з місцевими людьми, товчуть одне одного, бо така природа, і всі поселенці острова, без виключення, розуміють, хто тут найкрутіший. І це Конг.
І у велетенських монстрів, і у місцевого племені людей все було окей, поки американські військові не вирішили поскидати на їхню домівку свої "дослідницькі" бомби і наробити біди. Бомби розбудили кровожерливих ящірок, які постійно норовлять знищити Конга.
Режисер Джордан Вот-Робертс зняв свою версію Кінг Конга без надмірної лірики і драматизму. На екрані одна видовищна сутичка плавно переходить в іншу, а в перерві між "рубкою" ми бачимо красиві пейзажі та багато персонажів (які поступово та різноманітно гинуть) з доволі простими діалогами.
В "Острові черепа" все виглядає в тему: персонажі, хоч і банальні, та достатньо розкриті, аби фільм не здавався тупим. Героїв багато, але вони такі різні, що переплутати їх важко, хоч і не встигаєш проникнутись настільки, аби тяжко переживати смерть когось із них. Тож до біса лірику. Мабуть, десь так і думав Вот-Робертс, роблячи "Острів черепа". І не прогадав.
Якщо ви очікуєте побачити сльози і соплі, кохання велетенської мавпи до людської самки, тощо – вам не сюди. Тут кров і божевілля, але грамотно і красиво, з дозою здорового глузду та співпереживанням. "Конг: Острів черепа" окрім основної історії, також підкреслює, що з війни люди не повертаються. Принаймні, повертаються не такими, як колись були. Один з ключових героїв фільму постійно приймає дурнуваті рішення лише заради помсти Конгові, який вбив багато його підлеглих. Але обставини виправдовують Короля: не можна так просто прилетіти нізвідки і закидати острів бомбами. Логічно, що природа дала відсіч. Після війни у В'єтнамі, військовому дуже хочеться перемогти принаймні у цьому бою.
Інший же герой фільму сидить на острові близько 30-ти років, не втрачаючи надію колись потрапити додому. Він знає місцеві порядки і дуже стає у пригоді новоприбулим. Чоловік багато жартує і постійно попереджає про небезпеку, але слухають його не завжди. Звідси і проблеми.
Король Конг, як головний персонаж, виступає достойним вожаком і хранителем порядків острова. Велетенський та суворий мавп'ячий король веде себе не як хижак, а як доволі свідома істота, яка вбиває слабких лише коли вони шкодять і має свої поняття честі. Він не нищить людей, поки вони не створюють загрозу гармонії острова, ба навіть навпаки – захищає слабких, як благородний цар.
Пейзажі на острові справді красиві, та роздивитись їх не дуже вдається, оскільки на екрані ми бачимо багато екшену. І це відчуття лише збільшує цінність стрічки. Навіть з банальним сюжетом фільм справляє хороше враження і виглядає цільним, пропрацьованим та вартим уваги. "Острів черепа" – безумовно, успішна робота.
Про успішність говорить і рейтинг на IMDb – 7,2.
Читайте також: "Оселя зла: Фінальна битва": все закінчується там, де почалось