Рік тому на сайті 24tv.ua я писала про першу частину “Переспівниці” і назвала її трейлером до фіналу. Подивившись другу половину фіналу “Голодних Ігор” ця думка таки підтвердилася. Цьогорічний фільм вийшов набагато потужнішим за попередній і безсумнівно порадує прихильників історії Катніс Евердін.
Катніс більше не губиться у політичних іграх і опирається бажанню інших використати її як інструмент для своєї перемоги. Переспівниця освоюється у грі, до якої потрапила і розуміє, що не завжди може діяти відкрито та звично.
Політика у цій частині "Голодних ігор" зображається брудною, як ніколи. Глядач поволі розуміє, що на кожне зло є ще більше зло. Якщо президент Сноу раніше був у очах глядачів причиною всіх бід, то під кінець історії картина стає вже не такою однозначною.
Незважаючи на війну та нагальніші проблеми Катніс, творці фільму багато уваги приділяють любовному трикутнику дівчини з Пітою та Гейлом. Автори заплутуватимуть глядача впродовж всього фільму, а таємницю розкриють лише у кінці.
Головна героїня, створена Сюзанною Коллінз, чимось нагадує Гаррі Поттера, бо також стає символом боротьби. Минулого року я писала, що почула такий жарт в кінотеатрі. Тепер же друга частина "Переспівниці" особливо чітко нагадала фінальні стрічки Гаррі Поттера, де бої стали жорстокішими. Герої Лоуренс і Редкліфа багато у чому схожі.
Варто зазначити хорошу роботу акторського складу. Дженіфер Лоуренс вкотре чудово вписується у роль символа революції. Вона старається бути непохитною, але сумнівається, помиляється, чим стає ще ближкою глядачеві.
Фільм ілюструє, що Катніс не непереможна: її також можна вбити, поранити, у неї немає суперсил, лише бажання зробити світ кращим. "Голодні ігри" нагадують, що війна наносить невиправну шкоду і не забувається навіть у часи миру, ніколи. На війні немає переможців.
Читайте також: "Стів Джобс": фільм про людину, що змінила світ, але так і не змінила себе