Стилістка Ніка Гук створила у Львові притулок для усіх вимушено переміщених жінок та дітей

Місяць тому війна в Україні різко змістила всі акценти, а наше життя перевернулося з ніг на голову. Інфлюенсери та блогери ведуть війну на інформаційному фронті, більшість з них активно допомагають українській армії та постраждалим людям.

Читайте також Місяць війни в Україні: як світові глянці на знак солідарності підтримали країну обкладинками

Стилістка та дизайнерка Ніка Гук разом зі своєю командою зараз займається волонтерською діяльністю. З перших днів війни вона створила притулок для усіх вимушено переміщених жінок та дітей у Львові.

Ніка зупинила всі робочі проєкти та запуск курсів школи, приділяючи максимум уваги людям, які зараз її найбільше потребують.

"Коли я розповідаю міжнародним журналістам, що все необхідне для притулку ми зібрали за день, вони дивуються. Коли показую все, що принесли наші благодійники, в них очі лізуть на лоба. Матраци і рушники, новий одяг, медикаменти, їжа, кошти на облаштування притулку - все завдяки вашій допомозі. Слово, яке не виходить з моєї голови останні 3 тижні – солідарність", – написала у своєму дописі Ніка Гук.

У своєму інстаграмі стилістка розповіла, що за час війни у неї був ентеровірус, гайморит і бронхіт, втім вона не розслабляється ні на секунду та старається тримати стрій.

Повний текст публікації Ніки Гук

Такою, як на фото, мене вже давно не побачити. Останні 26 днів я мігрую по квартирах і живу з пакета. Останні кілька днів я в своїй "небезпечній" квартирі, де в мене є доступ до мого улюбленого гардеробу, але я все ще вдягаю лише те, що зібрала в свій тривожний пакет, п’ять світшотів і кілька пар штанів. На обличчі нема живого місця від акне, яке повернулось на тлі стресу, сміття в тарілці і того, що я живу з однієї маленької косметички.

В моєму багажнику дві напівпусті валізи і вони жахливо тарабанять на львівській бруківці, але викладати їх я поки не планую. А ще там сухий пайок, який дуже гріє душу.

За ці 3,5 тижні в мене був ентеровірус, гайморит і бронхіт, я не розслабляюсь ні на секунду, стараюсь тримати стрій і плачу лише раз на день в ліжку перед сном. І в мене все зашибісь порівняно з багатьма іншими.