Військова Руслана Данилкіна стала обличчям лімітованої колекції футболок "Мотанка" Андре Тана

До того ж ця ініціатива спрямована на підтримку жінок та збереження культурної спадщини. За словами дизайнера, зображення мотанок у колекції є символом добра та захисту для жінок, які втратили все через війну та зараз змушені починати життя спочатку.

Не пропустіть Залізних людей неможливо сховати. Як війна змінює fashion-світ та сприйняття краси

Колекція "Мотанка" Андре Тана

Як відомо, частину грошей з проданих футболок цієї лімітованої колекції, переведуть на проєкт "Нескорена" благодійного фонду ведучої Лілії Ребрик. Водночас обличчям колекції стала 19-річна українська військова Руслана Данилкіна, яка втратила ногу на фронті.

Це надзвичайно сильна й енергійна особистість, яка уособлює українську незламність,
– описав дівчину дизайнер.

Також Андре повідомив, що протягом першого тижня продажу у людей буде можливість отримати ляльку-мотанку, просто придбавши колекційну футболку. Згодом можна буде купити ці ляльки окремо.

Я зараз активно вивчаю українську історію, намагаюся занурюватися в неї якомога глибше. Мене надзвичайно цікавлять і надихають традиції, побут та костюми наших предків. Одним із таких відкриттів стала лялька-мотанка, яку взагалі винайшли 5 тисяч років тому і яка ще з давніх-давен була присутньою в українській культурі. Це був оберіг кожної конкретної родини, що передавався з покоління в покоління, уособлюючи знання, досвід і силу,
– поділився модельєр.

Руслана Данилкіна в новій колекції Андре Тана / Фото пресслужби

Що відомо про Руслану Данилкіну

• Дівчина, відома, як Незламна Руся, пішла добровольцем на війну у 18 років.
• Вона стала оператором-зв'язківцем та працювала на Запорізькому й Херсонському напрямках.
• 10 лютого 2023 року Руслана потрапила під обстріл біля лінії фронту, коли на автівці змінювала позицію. 
• Вона одразу зрозуміла, що може втратити ногу, та боялася подивитися на те, що від кінцівки залишилося. Однак їй пощастило, оскільки майже одразу розпочалася евакуація поранених.
• Після цього почалася реабілітація, життя з фантомними болями та вічна боротьба, проте з підтримкою рідних. Згодом Руслані встановили протез, з яким вона знову вчилася ходити.