Людське тіло надзвичайно тендітне․ Краса незламних героїв у фото та проблема безбар'єрності

"Людське тіло надзвичайно тендітне й ламке", – каже львівська фотографиня Марта Сирко. Понад рік тому Марта розпочала роботу над проєктом "Скульптурний", героями якого є українські захисники з різними видами поранень. За допомогою світлин майстриня показує, наскільки велику ціну наші військові платять у боротьбі за мирне небо над вільною Україною.

Повертаючись з фронту, наші незламні герої проходять тривалу реабілітацію: як фізичну, так і психологічну. Кожному з них потрібен час, щоб прийняти те, що сталося. Життя вже не буде таким, як було колись, але воно не закінчується. Це на своєму прикладі показують герої фотосесій Марти. Вони не лише викликають захоплення у мільйонів українців, а й надихають побратимів, які повертаються додому з подібними травмами.

Це важливо Залізних людей неможливо сховати․ Як війна змінює fashion-світ та сприйняття краси

Як через фотографію показати красу сучасних героїв? У чому полягає важливість таких проєктів, як "Скульптурний"? Як фотосесії впливають на реабілітацію військових? Що означає слово "краса" для наших захисників? Відповіді на ці питання у рамках проєкту "Краса в незламності" дали фотографиня Марта Сирко, протезований військовий Олександр Терен та ветеран російсько-української війни Дмитро.

Ми дуже крихкі, – Марта Сирко про меседжі "Скульптурного" та незламних героїв

Фотографиня Марта Сирко ще до війни цікавилася тілесністю, сприйняттям тіла. Зокрема це було через її боротьбу з власними комплексами. Тоді дівчина акцентувала на жіночності, стереотипах щодо жінок. Однак після початку повномасштабної війни сприйняття краси у суспільстві почало змінюватися. На вулицях міст ми бачимо все більше поранених захисників і дуже важливо допомогти їм прийняти нових себе, правильно реагувати та показати, що кожен з них викликає захоплення. Дивлячись на сучасних героїв, ми розуміємо, яку ціну доводиться платити за життя у вільній Україні.

Людське тіло надзвичайно тендітне й ламке. Невеликий осколок може завдати смертельного удару. Усі ми дуже крихкі. Небезпека завжди є навколо й це треба усвідомлювати,
– пояснює Марта меседж "Скульптурного".

Не кожна людина може наважитися оголитися перед камерою. Показати себе такою, якою є насправді. Марта зазначає, що у таких зйомках дуже важлива довіра героя до фотографа. І велику роль відіграє комунікація.

"Я стараюся максимально детально розповісти, як відбуватиметься фотосесія. Наголошую на тому, що герой у будь-який момент, якщо щось не подобається чи виникає певний дискомфорт, може залишили зйомку, і ми нічого не публікуватимемо. Я намагаюся максимально розкрити людину, проявити емпатію. Не можу відчути те, що відчуває мій герой, але намагаюся зрозуміти й співпереживати", – висловилася Марта щодо підготовки до зйомок.

Якщо фотограф хоче акцентувати на емоціях людини, яку знімає, він має справді її відчувати. Емпатія має велике значення у постановці фотографії, оскільки від цього залежать емоції, які пануватимуть між глядачем і світлиною. У час війни це питання максимально гостре.

Складність і специфіка поранень дуже різні. Мене це неабияк лякає і дивує. Я спілкуюся з героями, слухаю їхні історії й ще більше занурююся у нашу реальність. Не можу зрозуміти людей, які намагаються ізолюватися від війни. Війна є всюди. Війна навколо нас,
– наголосила Марта.

Один з героїв "Скульптурного" – Дмитро на війні отримав 70% опіків тіла. Він вижив і продовжує лікуватися, проходить тривалу реабілітацію.

Захисник висловився щодо важливості популяризації подібних проєктів: "Марта бачить травми зовсім по-іншому. Її фотографіями можна сколихнути гламурну спільноту та нагадати, що час від часу потрібно знімати рожеві окуляри".

Військові, які погоджуються на фотозйомки, розуміють, що буде популяризація їхньої історії. Деякі герої проєкту Марти самостійно збирають кошти на протези, потребують продовження реабілітації, тому їм цей розголос навіть потрібен.

Я намагаюся якось популяризувати їхню історію, знайти людей, які можуть допомогти,
– додала Сирко.

Не варто соромитися свого нового тіла, – Олександр та Дмитро про цінність "Скульптурного" та прийняття себе

Першим героєм проєкту "Скульптурний" був протезований військовий Олександр Терен. Він воював на Ізюмському напрямку, де в серпні минулого року отримав поранення, через яке залишився без нижніх кінцівок. Однак це не зупинило його. По поверненню в цивільне життя, Олександр спрямовує свою діяльність на благо країни. Він не знав, яким буде результат роботи з Мартою, однак погодився на колаборацію. І цим показав одну зі своїх цілей зараз – подолання внутрішніх і зовнішніх бар'єрів.

Я розумію всю відповідальність перед побратимами, які, на жаль, теж отримують поранення. Хочу, щоб вони розуміли, що життя продовжується. Не варто соромитися свого нового тіла, яким воно тепер є. І ним можна навіть захоплюватися. Зокрема, завдяки проєктам, які робить Марта,
– поділився Олександр.

Олександр Терен у проєкті "Скульптурний" / Фото з інстаграму Марти Сирко

Особисто для Олександра найважче у фотосесіях – сподобатися собі на знімках. Захисник підкреслює, що це вдається завдяки професійності фотографів. Інших труднощів зазвичай не виникає. Зокрема, з Мартою Сирко працювалося досить легко.

"Вона відкрита, приємна людина, яка, попри свою значущість у сучасному мистецтві, досить просто спілкується з людьми й не показує якоїсь зверхності", – висловився захисник.

Марта дуже обережна і тактильна людина, з нею приємно спілкуватися й працювати. Тому й під час зйомки проблем не виникало. Головне – правильно почати, оскільки мені важко відкриватися новим людям. Найскладнішим є початок,
– додав Дмитро.

Захисник Дмитро у проєкті "Скульптурний" / Фото з інстаграму Марти Сирко

Такі фотопроєкти позитивно впливають на психологічну реабілітацію бійців, сприйняття себе в соціумі, сприйняття соціумом людини з інвалідністю.

Бо ти стираєш всі рамки, які ставив перед собою або які ставив соціум для тебе. Ти відкриваєшся насамперед перед собою, перед людьми й це, звичайно, допомагає сприймати себе по-новому. Сприймати себе таким, як ти є, і розуміти, що від цього ставлення людей не стане гіршим,
– наголосив Олександр Терен.

Не всі поранення є видимими, – проблема інклюзивності та побудови безбар'єрного простору в Україні

Марта Сирко зазначає, що найбільша складність таких зйомок – правильно логістично об'єднати всі процеси й зняти той кадр, який потрібен.

Тому я наголошую на інклюзивності. Зараз ми маємо думати про людей, які потребують комфорту в пересуванні,
– підкреслила фотографиня.

Захисник Дмитро у проєкті "Скульптурний" / Фото з інстаграму Марти Сирко

"Суспільство має розуміти, що навіть у буденних речах треба думати про комфорт інших. При паркуванні автомобіля, будівництві, встановленні тротуарів тощо. На мою думку, саме творчістю, виставками, розмовами в медіа, нам вдасться досягти бажаного результату. Про безбар'єрність треба говорити з кожного вікна. І тоді вона стане абсолютною нормою для всіх. Тоді у нас буде здорове суспільство, де люди піклуються одне про одного", – підсумувала Марта.

Над інклюзивністю та безбар'єрністю працює зараз і Олександр Терен. Захисник використовує свою медійність для того, щоб донести до суспільства відповідні меседжі.

Не всі поранення є видимими й призводять до зовнішніх змін. Є люди з порушенням зору, слуху, про це теж треба говорити. Люди мають розуміти, що проблема є. І не треба ховати погляди, треба допомагати й розбудовувати навколо себе простір так, щоб всі члени соціуму могли вільно користуватися ним, обслуговувати себе самі,
– закцентував Терен.

Разом з командою Олександр створив розважально-інклюзивне шоу "Відвал ніг", в якому порушують питання безбар'єрності в Україні, зокрема питання бар'єрів в емоційному стані.

Олександр та гості, сидячи в колісних кріслах, відвідують найбільш відомі туристичні маршрути, пам'ятки, музеї. Шоу має комічне забарвлення, хоча і вказує на проблематику інклюзивності в нашій країні. Головна мета цього проєкту – залучити представників бізнесу та держави до побудови безбар'єрної країни.

"Відвал ніг": дивіться онлайн перший епізод

Велика війна показала, наскільки єдиними та згуртованими ми можемо бути, розв'язуючи загальнонаціональні питання. Приблизно чверть населення України є маломобільним, а після війни ця цифра буде ще більшою. Проте наша країна далека від інклюзивності й над цим треба активно працювати.

"Люди з втраченими кінцівками стають обличчями брендів, починають рекламувати одяг, співпрацюють з різними компаніями. І це круто, бо це наша реальність. Дуже добре, що є люди, які можуть популяризувати цю тему, розповідати про інклюзивність. Люди з інвалідністю – це частина нашого суспільства. Вони пережили величезні втрати, але продовжують жити. Це дуже важливо", – підсумувала Марта Сирко.

Їхні очі розповідають про все, – як через фотографію показати красу наших героїв

Військові після поранень продовжують радіти життю, є джерелом натхнення і мотивації для багатьох українців. Вони вражають своєю незламністю, силою духу, здатністю бачити красу в найпростіших речах.

"Для мене краса – це зовсім буденні речі, які інколи люди не хочуть помічати, бо заклопотані чимось іншим. Замість того, щоб вміти розгледіти красу в банальних щоденних речах, люди постійно перебувають в її пошуках. Краса – це ранкове сонце, це прокинутись вранці в себе в ліжку. Краса – це блакитне небо, сонячний зайчик на столі, за яким я їм. Коли люди почнуть помічати красу в таких дрібничках, сподіваюся, ми станемо трішки добрішими й це, напевно, пришвидшить нашу перемогу", – поділився своїми думками Олександр Терен.

Не буду пояснювати за зовнішню красу, тут ітак все зрозуміло. Та максимально приємно, коли людина гарна всередині. Чистота й чесність – найгарніше, що є в людині,
– підкреслив Дмитро.

Сприйняття суспільством краси значно повпливало на сутність цього поняття та сенси, закладені в нього. Краса зараз є зовсім різною, в чому полягає її значна перевага. А кожен наш захисник несе в собі ту красу, якою тепер захоплюється весь світ.

Краса наших захисників – це їхні дії, це їхня служба, те, що вони роблять. І за це їм велика подяка. Як показати? Просто показати їх у роботі. Все. Показати їхні очі, бо вони розповідають про все. Просто зняти їхні портрети, не потрібно нічого вигадувати,
– підсумувала Марта Сирко.

Захисник Дмитро у проєкті "Скульптурний" / Фото з інстаграму Марти Сирко

У сучасному світі поняття краси постійно змінюється. Наші герої постійно доводять, що вродливими можна бути з опіками на тілі, великими шрамами, без кінцівок. Кожна їхня поява у соцмережах чи медіа нагадує суспільству, якою ціною виборюється наша незалежність.

На фото ми бачимо тих, хто заплатив найвищу ціну за нашу свободу, за мир і спокій на українських землях. Це сучасні герої, які назавжди увійдуть в історію. А ми маємо робити все для того, щоб по поверненню в мирне життя, для захисників не було жодних бар'єрів. І це найменше, чим можемо віддячити.