Діловий антистиль: вражаючий несмак та вартість одягу високопосадовців

Стилістичні крайнощі

Всі державні й політичні діячі України так чи інакше щось говорять своїм одягом. Часто вони забувають, що чиновник такого рівня не може бути рекламним бордом модного дому чи бренду. Стриманість – синонім змістовності. Це стосується не лише одягу, а й аксесуарів.

Читайте також: Політичний стиль: як одяг кандидатів вплинув на результати голосування

Сьогодні стиль одягу представників українського політикуму можна охарактеризувати одним словом – крайнощі. Одні все ще купують одяг, взуття, аксесуари від знаменитих на весь світ кутюр’є захмарної вартості, інші – вдягають перше, що бачать.

Згадуючи публічні виходи високопосадовців, з минулого виринає постать Віктора Януковича. Він, ще бувши прем’єр-міністром, в 2006 році на саміт ЄврАзЕс в Сочі з'явився в лакованих туфлях із плетеної шкіри, які сяяли немов стрази Swarovski. Вже тоді модники їх оцінили у суму від 1500 до 3000 доларів. Згодом одіозний політик вдягнув туфлі із крокодилячої шкіри, в яких підкорював Брюссель восени 2006 року. Вже у 2007 році він вражав Страсбург своїми туфлями зі шкіри страуса. А от у день, коли Віктора Федоровича висували в президенти, на його ногах було взуття зі шкіри пітона. Костюми політика теж були під стать: він віддавав перевагу елітарній марці Brioni.

У кожного політика своє розуміння поняття діловий стиль

Не відстають у своїй любові до одягу зі шкіри екзотичних тварин і депутати. Так, народний обранець попереднього скликання Олександр Дубовий якось прийшов на роботу в куртці із крокодилової шкіри марки Zilli вартістю 85 тисяч євро. Тоді він розповідав колегам, мовляв, купив річ із знижкою за 55 тисяч євро. Депутат настільки дорожив курткою, що навіть не наважився здати її в гардероб.

"Сховати" ціну

На виправдання високої вартості свого вбрання та аксесуарів політики часто переконують українців, мовляв, це підробки, куплені буквально за кілька доларів. Наскільки це відповідає дійсності – питання. Подекуди копії виглядають аж ніяк не гірше за оригінали.

Можливо, депутати знають одне із золотих правил дрес-коду: високий рівень ділової людини не має права бути модним. Коли вони відпорюють етикетки – правильно роблять. У такому разі важко довести авторство тієї чи іншої речі. Можна сказати, що ця річ просто схожа на витвір від, приміром, Emporio Armani, а насправді її пошив український дизайнер. Просто його речі зроблені в одному стилі з Emporio Armani. Смаки у дизайнерів схожі. І ніхто нічого не дізнається. Казати – це Emporio Armani, але від китайського виробника – смішно,
– переконує Наталія Адаменко.

Найкращі друзі політикинь…

Жінки парламенту теж не пасуть задніх у своїй любові до фірмових речей та діамантів, які взагалі недоречно вдягати вдень. Проте, коли це зупиняло наших політичних панянок?!

Читайте також: Політики оригінально привітали молодят з Днем Святого Валентина: фото та відео

Приміром, представниця "Опозиційного блоку" Тетяна Бахтеєва свого часу була помічена на роботі в швейцарському годиннику Jaeger-LeCoultre з колекції Ideale. Якщо годинник справжній, то механізм, який зібраний вручну, та корпус виготовлені із жовтого золота. Сам годинник прикрашали 24 діаманти. Вартість такого аксесуару коливається в межах 17-20 тисяч доларів.

Ще кілька років тому часто лунали звинувачення в надмірній любові до брендів в бік кандидата в президенти Юлії Тимошенко. Її часто можна було побачити у Раді з каблучкою від Louis Vuitton орієнтовною вартістю 80 тисяч гривень. Є в декларації Юлії Володимирівни й сережки з перлами та діамантами від бренду Cartier.

Нардеп від Опоблоку та колишній міністр соціальної політики Наталія Королевська теж полюбляє дороге вбрання. Вона без застережень вдягала кеди від відомого бренду Alexander McQueen на суботник.

Навіть на суботник потрібно ходити гарно вдягнутим, вважає Наталія Королевська

А от депутата Максима Курячого бачили на роботі з сумкою від Ermenegildo Zegna вартістю приблизно 24 тисячі гривень. Його колега нардеп Оксана Білозір теж віддає перевагу дорогим аксесуарам. Чого варта сумка від Yves Saint Laurent, яка коштує приблизно 37 тисяч гривень. Помічали її із ридикюлями від таких брендів як Louis Vuitton, Gucci.

Коли жінки-депутатки вдягають сукні чи з’являються на роботі з сумками, чия вартість межує з прожитковим мінімумом наших громадян – це розцінюється як цинізм. Я вже не кажу про довжину спідниць, а підбори по 10-12 см – це зневага до ділового дрес-коду та громадян. Недалекоглядно так вдягатись, адже наші люди вже не так захоплюються зовнішнім виглядом політиків, бо добре вміють рахувати що і скільки коштує,
– додає Наталія Адаменко.

Красиві, але недоречні вишиванки

Народні обранці останнього скликання полюбляють вишиванки. Чоловіки часто їх вдягають під класичні костюми відомих світових кутюр’є. Щоправда експерт з етикету і протоколу Наталія Адаменко вважає – так робити не варто.

Як би я не любила вишиванку – це наш неймовірно красивий національний одяг, але коли її носять під піджаком чи запихають в штани, мені аж кортить сказати – вдягніть ще й шаровари та чобітки та йдіть танцювати гопак. Хочу нагадати, що вишиванка не є символом патріотизму. Любов до країни потрібно доводити своїми діями, а вишиванку варто носити за межами парламенту чи урядових кабінетів. Це не та еклектика, якій потрібно слідувати. Я б порадила одягнути – вишиванку і джинси, але не на роботу в державні установи,
– переконує Наталія Адаменко.

Камуфляж і вишиванка не мають жодного стосунку до ділового стилю

Хайп перемагає діловий стиль?

Проте є політики, які взагалі нехтують діловим стилем. Приміром, приходять на засідання Верховної Ради в яскравих футболках, шльопанцях на голу ногу, камуфляжі. Здивував багатьох нардеп Сергій Лещенко, коли з’явився у парламенті в шкарпетках із зображенням… "фекалій". Такий собі хайп від політика.

На переконання експерта, недоречним варіантом для посадовців є джинси, ковбойки, футболки, сандалі. Це зневага до держави та виборців.

Читайте також: Що про кандидатів у президенти може розповісти їхній одяг

Є в Верховній Раді й ті, хто своїм зовнішнім виглядом намагається підкреслити свою серйозність, вдягнувши камуфляж. Такому стилю віддають перевагу Семен Семенченко, Юрій Береза та інші. Приміром, лише нещодавно Михайло Гаврилюк змінив свій традиційний камуфляж на діловий костюм.

Недоречним для високопосадовців є камуфляж. Зараз цей одяг носять охоронці та ті, хто намагаються приписати собі участь в ООС. Але якщо ти військовозобов’язаний, в крайньому разі, одягай кітель, але не камуфляж. Коли чиновники вдягають до ВРУ камуфляж – мені здається, що це певною мірою образа військових, які зараз захищають Батьківщину,
– говорить Наталія Адаменко.

Тож, обираючи роботу в державних установах, потрібно розуміти – це той випадок, коли значення має не лише те, що чиновник говорить, а й те, в чому він вдягнений. Адже високопосадовці представляють не лише себе, а й країну, на яку дивляться і оцінюють іноземні партнери.