Чому це гостре і актуальне кіно варте уваги, читайте в кіноогляді 24 каналу.
Читайте також: Василь Стус – борець за незалежність України: біографія та найвідоміші цитати видатного поета
38 мільйонів і кілька місяців на зйомки
Проект фільму став одним із переможців 10-го конкурсного відбору Держкіно у 2017-му. Зйомки стартували у 2018-му прямо на Хрещатику, де майданчик стилізували під радянські часи кінця 1960-тих. Зняли фільм всього за кілька місяців в Києві.
Актор, який зіграв Василя Стуса / Кадр з фільму "Заборонений"
Кошторис – 38 мільйонів гривень, з них половину проспонсорувало Держкіно. Режисер – Роман Бровко. Автори сценарію – Артемій Кірсанов та Сергій Дзюба – відомі за сучасним бойовиком про війну на Донбасі "Позивний Бандерас". Тому на амбіційний фільм про Стуса чекали...
Яким у фільмі показали Стуса і українських дисидентів?
Фільм детально розповідає про останні дні життя українського поета-шістдесятника Василя Стуса та про його загадкову смерть у радянському таборі в ніч на 4 вересня 1985-го. Окрім того, кіно гостро показує принципову боротьбу з нищівною системою. Тут і постійні флешбеки, що повертають глядача в минуле 1950-1970-х років, і красномовні тюремні сцени. Ця стрічка показує життя Стуса від звільнення з аспірантури аж до судилища і заслання до табору.
Василь Стус
У фільмі відчувається епоха. "Заборонений" присвячений дисиденському руху України. У фільмі йдеться про митців-літераторів, яких обізвали антирадянською групою націоналістів за любов до Батьківщини. А далі нещадно щемили за їхню громадянську позицію аж до вбивств, ув'язнень і фізичного знищення.
Фільм "Заборонений": дивіться трейлер
Кінотворці чесно показали, як боролись за Україну наші дисиденти. Тут ви побачите Аллу Горську, Івана Дзюбу, Левка Лук'яненка, Вячеслава Чорновола, Михайлину Коцюбинську, Сергія Параджанова та інших. Їх розганяли за мирні зібрання, бо правди цих людей боялися. Хоч кожному з них відведено небагато часу в кадрі – персонажі живі, вони торкають і запам'ятовуються.
Кадр з фільму "Заборонений"
Слабка інтрига і награна театральність у діалогах на початку компенсуються зав'язкою – актом самоспалення людини на Хрещатику проти радянського терору. Емоційному монологу Стуса віриш завдяки геніальній акторській грі. Це той перший гак, який чіпляє. А далі зіскочити і втратити інтерес до фільму неможливо. Бо на вас чекає градаційний розвиток дії, експресія та непередбачувані повороти.
Блискавична схожість головного актора зі Стусом. А що з іншими?
Актор Дмитро Ярошенко у головній ролі – неймовірно схожий за зовнішністю на самого Стуса. Аби добре вжитися в образ, він перечитував його твори і листи. Блискучі емоційні діалоги, феноменальна подібність і те, як гідно та щиро він тримався в кадрі, – свідчить: зіграти Стуса Ярошенку вдалося геніально.
Дмитро Ярошeнко у ролі Василя Стуса
Іншим акторам у ролі дисидентів також віриш. Коли Роман Ясиновський у ролі В'ячеслава Чорновола закликає встати проти репресій і диктатури, щоразу болісно пронизує правдоподібністю. Сивочолий Левко Лук'яненко так схожий на того Лук'яненка, якого мілленіали застали за життя. Що не можна уповні сказати щодо гри акторки, яка зіграла дружину Стуса Валентину Попелюх. Її персонаж виглядає схематичним, закоханість і відносини – бутафорськими, а діалоги – нещирими і книжними. А шкода, бо дружина була зі Стусом до кінця. Любовній лінії письменника не вистачає переконливості.
Кадр з фільму "Заборонений"
А Медведчук у фільмі є?
Пам'ятаєте скандал щодо того, що сцену суду з адвокатом Стуса Медведчуком, нібито, вирізали? Тоді один з акторів повідомив, що Медведчук дав таку вказівку кінотворцям. Ті назвали це фейком. Але ствердили: сцену таки вирізали. Через хронометраж. Але після суспільного розголосу, повернули...
Так от, той самий адвокат Стуса у фільмі є. І він показаний, як гвинт радянської нищівної системи, бо виконав функцію обвинувачення і допоміг спровадити поета за грати.
Щоправда, у фільмі жодного разу не звучить його прізвище. На цей компроміс кінотворці пішли, аби Медведчук не заборонив показ фільму через суд. Для того, аби його прізвище зазвучало, треба дозвіл. Чи дав би цей дозвіл Медведчук? Звісно ні, хоча б тому, що нещодавно зізнався: ні фільм, ні сам Стус його не цікавлять...
Щоправда, глядачам може не вистачити зображення цинізму, шкідництва і ницості людини, яка якимось дивним несправедливим чином зараз входить до парламенту України, впливає на ухвалення законів, через скуплені вітчизняні телеканали поширює російську пропаганду і навіть причетна до ведення обмінів полонених!
Віктор Медведчук
Але віддаймо належне: цей фільм художній і присвячений не злочинам Медведчука, а насамперед постаті Стуса і дисидентському рухові України.
Фільм художній, а не документальний. Що вигадали?
Тут годі шукати повної відповідності історичній правді. Не показано, що Стус був ув'язнений двічі. Між цими ув'язненнями було лише дев'ять місяців свободи. Або несвободи. Не показано, що Стус вдруге пішов на це добровільно, очоливши Ґельсинську спілку. Але достовірно зображено, що його фінальна збірка "Птах душі" так і не здолала грати. І як над вогнем вбивці знищували на очах аркуш за аркушем написаного, намагаючись схилити до співпраці.
Кінотворці пішли на цікавий експеримент і третину фільму присвятили діалогам Стусу з вигаданим персонажем – полковником КГБ Вірою. Ця жінка приїздить у табір і має приручити таких "навіжених собак" на сленгові "гебістів", як Стус. Вона прямо говорить, що її породила радянська система.
Полковник КГБ Віра / Кадр з фільму "Заборонений"
Цей персонаж – сміливе рішення показати уособлення кривавого радянського терору, яке підлими методами хотіло зламати загратованих українців-дисидентів, схилити на співпрацю підміною понять і "подарувати" їм бажану свободу не у радість.
Зі сміливих експериментів у фільмі – загравання з ЛГБТ-спільнотою. Так, російські тюремники-чоловіки мають між собою любовний зв'язок. Гострою є сцена, коли коханець змушений іншого вбити. Ця лінія розкриває те, що від радянського терору потерпають і його гвинтики, адже людська особистість вщент знівельована.
Викривальні паралелі з нинішньою ситуацією щодо заручників Кремля
У кіно промовисто показали що життя у Василя Стуса, як і в багатьох захисників українського, забрала радянська система. Як тепер намагається забрати Росія. У поводженні зі Стусом в радянській катівні добряче вбачається жорстоке ставлення до українців, які наразі незаконно ув'язненні в російських катівнях.
Кадр з фільму "Заборонений"
Не секрет, що росіяни користуються тією ж радянською методичкою по усмиренню непокірних. Наших так само мучають пропозиціями поїсти, коли вони в знак протестів голодують. Їх так само за надуманими звинуваченнями часто запроторюють до карцерів, як заручника Кремля, військовослужбовця Олександрра Шумкова, який прямо відсиджує півроку в штрафному ізоляторі в Тверській області. Їм так само російські тюремники з люттю кричать "Бандера", і любов до України називають націоналізмом. Зокрема, того ж таки Шумкова, аби він відмовився від викладача, погрожували відправити голим на мороз, щоб "бандера заговорив"...
Кадр з фільму "Заборонений"
Фільм є гостро актуальним і блискуче демонструє нищівну каральну машину терору крізь ув'язнення Стуса у таборі, яка донині намагається перемолоти українців у своїм жорнах. Але не перемелить. А все тому, що вони проявляють стійкість душі, коли їх знищують фізично.
Можна сміливо сказати: як і Стус тоді, так і наразі українці не йдуть на співпрацю з Росією задля симулякру свободи, не продають свої переконання і свою честь. Немає жодних доказів протилежного. У вчорашньому інтерв'ю екс-політв'язень Кольченко розповів, що перед обміном його просили підписати папери на помилування і визнати свою вину. Він цього не зробив. Екс-політв'язень Карпюк, відомий стійкою проукраїнською позицією і участю в Революції Гідності, розказав, що до нього часто приїздив скандальний "опоблоківець" Рабінович. І торочив, що займається його обміном. Парадоксально, що разом з Рабіновичем до політв'язнів навідався і екс-адвокат Стуса та привіз великий кусень сала...
Як і та гестапівка Віра з фільму "Заборонений", вони віроломно різними способами не полишають намагань підмінити поняття і "приручити" українців. Цей фільм вражає своєю викривальністю.
Кадр з фільму "Заборонений"
Інтернаціоналізм чи русифікація: подача, що вас здивує
Коли Стус у фільмі говорить, що доля Донбасу - це майбутня доля України, він втрапляє в ціль. Народжений в тих краях, добряче простежив: під соусом інтернаціоналізму насаджували тотальну русифікацію, яка призводила до катастрофічних руйнувань культури і всього українського. У Донецьку не було жодної української школи, а Шевченка та Тичину вчили в російських перекладах!
Влучною є сцена, коли за мову революціонер Стус під час вчителювання на Донбасі готовий стояти з кулаками. Когось цей епізод може здивувати і породити дискусії.
І наостанок. Чекайте, а яке вже століття йде геноцид української мови, культури, історії, майбутнього?... У кіно оголено демонструють: російський шовінізм має на меті вбити українську націю. Тому "Заборонений" вдало актуалізує загрозу недооцінення рідної мови і важливість відстоювати своє.
Кадр з фільму "Заборонений"
Українське кіно живе і нарощує м'язи
Окрім гострого сюжетного наративу, кіно мальовниче і поетичне. Музичний ряд і операторська робота не пасуть задніх.
Саудтрек до фільму "Заборонений": БЕZ ОБМЕЖЕНЬ – "Колискова"
"Заборонений" переконує: українське кіно достойно підіймає складні питання і вартує уваги. А ще в ньому багато віршів поета і всеохопної любові.
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя, - написав Василь Стус з-за грат. Так воно і сталося.
Прокат триває. Поспішайте у кінотеатри, аби побачити фільм на власні очі!