Санта-Клаус – супергерой із коміксів та інші "клони" Святого Миколая

25 грудня 2019, 18:15
Читать новость на русском

Звідки насправді взявся добрий дідусь, який дарує дітям радість на зимових святах – ніхто не знає. Образ цей настільки давній, що здається вічним, оповитим тисячею таємниць. Тому буде важко повірити, що сучасним втіленням Миколая – Санта-Клаусу й Діду Морозу – немає ще й сотні років. Наш український Святий Миколай приносив їм подарунки – а, може, іноді й різки – ще коли ті були малими дітьми.

Звичай роздавати подарунки саме на День Святого Миколая, 6 грудня – за Григоріанським календарем, згідно з яким живе більшість християнського світу – прийшов із Німеччини. Примітно, що особливої популярності він набув якраз після того, як його заборонили.

Читайте також: Святий Миколай vs Дід Мороз

Хто роздає подарунки в інших країнах

Засновник Реформації Мартін Лютер боровся з культом святих і скасував відзначання їхніх днів. Тоді звичай дарування пересунувся ближче до кінця року, на період різдвяних ярмарків, і ощасливлювати дітей став не Миколай, а Ісус-Дитя.


Святий Миколай гуляє вулицями українського Львова

У період Контрреформації звичаї переплуталися, і Миколай почав обдаровувати дітей 25 грудня, на Різдво католицького та протестантського світу. Тож від 1605 року і далі літописи рясніють згадками про подарунки від Миколая на Різдво та прикрашання ялинки. Вона, до слова, німецькою так і називається Weihnachtsbaum – "Різдвяне дерево".


Грузинський Миколай – Товліс Бабуа – спілкується з дітьми у Тбілісі

Цікаві особливості має нідерландська версія Святого Миколая – Сінтерклаас. Цей білошкірий дідусь ходить до дітей вкупі із чорношкірим Пітом. Популярним цей персонаж є й досі, і почасти завдяки тому, що не вщухають суперечки про стосунки Сінтера й Піта: критики обурені, що ті як господар і раб, а більш помірковані вважають, що Піт просто замастився сажею, пролізаючи крізь труби замість напарника-чистюлі.


Сінтерклаас та Чорний Піт прибули до Амстердама

Нідерландська пара прибуває до Королівства ще в середині листопада кораблем, і це транслюють у прямому ефірі. Потім Миколай на білому коні заїжджає у міста, де його обов'язково зустрічають місцеві мери.


Санта в Ірландії – у традиційно зеленому вбранні, у знак підтримки Святого Патрика

До шостого грудня Сінтерклаас і Піт мандрують країною, вивчаючи, чи всі діти поводилися слухняно, відвідуючи школи, лікарні, універмаги. І, нарешті, наступного дня діти знаходять під подушкою подарунки. Або – мішечок з сіллю чи вугіллям, якщо були неслухняними.


А ось такий "Миколай" у басків, що в Іспанії. Звуть його Олентцеро

Дуже популярним у франкомовних країнах є Пер-Ноель. Він здавна ходить у супроводі свого антагоніста Пер-Фуетера, озброєного різками, щоб карати неслухняних дітей.


Пер-Шаланд із Крампусом готуються до Різдва у Швейцарії

Поруч у Швейцарії хазяйнує Пер-Шаланд, Татко-Різдво – дідусь з білою бородою, в червоній шубі і з гостроверхим ковпаком на голові. Їздить він верхи на віслюку, носить мішок з подарунками, а поруч тягає з собою вреднющу бабу на прізвисько Шошвьєй. Що вона робить з неслухняними дітьми, на свята краще й не описувати.

Читайте також: Топ різдвяних фільмів, які піднімуть настрій

У фольклорі альпійського регіону замість баби згадується часто й волохатий та рогатий Крампус, який також карає неслухняних дітей.


"Бадняки" поки усміхаються, але вони ще не знають, що згодом їх спалять

У слов'янських країнах є свої незвичності зимових свят. Сербія, наприклад, відзначає Різдво 7 січня, як і Україна та багато країн православного сповідання, і також має свого "різдвяного діда", якого називають Дєда Мраз. І все б нічого, але обов’язковим атрибутом гулянь є поліно, "бадняк", яке під час святкувань лежить удома, а потім його спалюють – зазвичай, у присутності вищих ієрархів Сербської православної церкви.


​Мікулаш і чеський "Вертеп"

А от у Чехії, крім Миколая-Мікулаша подарунки дітям розносив Єжишек, Ісус-Дитя. Втім, Єжишек – істота безтілесна і не може перед магазинами заманювати покупців, як Санта-Клауси, тому не став надто популярним.


Увлин Увгун, справжнісінький "Мороз" Монголії та Середньої Азії

Російський Дєд Мароз також є поєднанням Святого Миколая і Мороза, персонажа слов'янського фольклору. Але образ сучасного Діда склався у радянські часи, в 30-х роках минулого століття, коли після двох десятиліть заборони комуністи вирішили знову дозволити святкувати. Але не Різдво, звісно, а Новий Рік.


Ось такий він – російський Дєд Мароз

Гардероб у діда багатий. Має він кілька шуб блакитного, синього, червоного та білого кольорів, але на ногах винятково валянки – з взуттям не склалося. Десь дістав дідусь трійко коней, сани і внучку Снігурку. Хоча спершу з ним ходив хлопчина у червоній шубі і шапці. Мабуть, якийсь піонер.


СРСР. І навіть не будемо питати, які емоції викликають ці картинки

У Китаї не святкують Новий рік та Різдво, як у християнському світі. Але духом свята там теж пройнялися. 25 грудня влаштовують зустрічі з наїдками та подарунками. Велике свято Нового Року у них навесні. Там заведено дарувати дітям червоні, бо це колір достатку, конверти з грошима, які чемні дітки потім віддають своїм батькам. Хоч і не завжди.


Шень Дань Лаоженя можна вважати китайським Миколаєм

На Близькому Сході, у мусульманських країнах, Різдво і Новий Рік вважаються чужими святами. Тим не менше, традиція дарування там теж є. На початку травня до дітей приходить добрий дідусь Хизир Ільяс у червоному ковпаку, зеленому шарфі і зеленому ж халаті з квітчастою вишивкою.


Хизир Ільяс також щедрий на подарунки

В Ірані подібну роль відіграє пара дідуся і бабусі – це Аму Новруз, Дядько Новий Рік, і Нане Сарма, Тітонька Мороз. Пара то вони пара, але прізвища у них різні, та й зустрічатися вони можуть тільки раз на рік, під час іранського Нового Року. А решту часу Аму супроводжує Хаджи Фіруз, юнак з чорною шкірою у червоному.


Ірак та Африка мають свого Миколая і називають його Гуусалех

У США, заснованих протестантами і пуританами, символи католицького Різдва спершу сприймали як далекі від справжнього сенсу християнства. Але популярність Різдва взяла гору, і 1895 року свято визнали загальнонаціональним і навіть видали вихідний день з цього приводу.


"Типовий" американський Санта-Клаус

Європейські та американські уявлення про сніжне Різдво дивно виглядають у Бразилії за спекотної погоди у 35 градусів, однак і там його святкують з розмахом, за бразильським звичаєм. Місцевий Папа-Ноель, "Різдвяний Татко", також отримує листи від діток і дарує подарунки, тільки-от шуби не носить.


У Бразилії Папа-Ноель "на одній хвилі" з місцевою погодою та людьми

У Скандинавії подарунки взимку спершу приносив козел. Язичницькі традиції, нічого не поробиш. У Швеції до козла доєднався Святий Миколай, а згодом їхні образи сплелися ще й з домовиком Томтеном, здавна популярним. І вийшов Юлтомтен – такий собі різдвяний домовик з ріжками.


Це – Йоласвейнарнір, він живе в Ісландії і приходить до дітей у зимові свята з подарунками

Йоулупуккі – фінський різдвяний дідусь – дослівно перекладається як "різдвяний козел". Він ще у ХІХ столітті зображувався у козячій шкурі і навіть з ріжками, а нині набув традиційного вигляду – дідуся з білою бородою, в червоній шубі і шапці.


Юлніссаар – давній шведський дарувальник, образ якого сплівся із Санта-Клаусом

Та звідки ж взявся цей новий "традиційний" образ?

Читайте також: Пошта Санта-Клауса у Лапландії іде на рекорд, ельфи втомлені – але щасливі

Звідки взявся Санта-Клаус

У 1822 році викладач Колумбійського університету США Клемент Кларк Мур написав і опублікував поему, яка називалася "Ніч перед Різдвом, або візит Святого Миколая". У ній розповідалося про Санта-Клауса, казкового персонажа, що дарує дітям подарунки.


Трішки Італії: Баба Натале у незмінному супроводі відьми Бефани

Книга стала настільки популярною, що вже у наступному поколінні американців за якихось двадцять років кожен знав, хто такий Санта-Клаус, а також імена восьми його чарівних оленів. Дев'ятий, Рудольф з червоним носом, що світиться у темряві, з'явився дещо пізніше.


А ось такий Юленіссен – Санта зі Швеції, уже без атрибутів язичницьких часів

Як так сталося? А як сталося, що персонажі Миколи Гоголя з "Ніч перед Різдвом" циклу "Вечори на хуторі біля Диканьки", написаної, до речі, тоді ж, у 1830-1832 роках, сьогодні відомі кожному українцеві?


Ось такий він, сучасний фінський Йоулупуккі, "різдвяний козел"

Але повернімося до Санти. У 1863 році знаменитий художник Томас Наст намалював Санта-Клауса із поеми Мура у, не повірите, серії політичних карикатур. Малюнки Наста стали, як тепер кажуть, "вірусними", і художник випустив дуже багато коміксів про Санту як своєрідного супергероя, який дарує дітям подарунки.


Красивий сучасний образ західнослов'янського Дзяда Мраза, він же – Святий Миколай

Саме у цих коміксах був детально описаний побут Санти, кумедні сценки з його життя, Північний полюс як місце помешкання, спеціальна книга, де Санта записує погані і добрі вчинки дітей.


"Найпопулярніший" дарувальник Середньої Азії – Аяз Ата

Якщо дивитися на малюнки Наста у хронології, можна помітити, як товстенький підстаркуватий ельф трансформується у реалістичного і веселого персонажа, тепер усім нам добре відомого. Кажуть, малював Наст Санту з себе, адже сам художник був товстеньким невеличким чоловічком з пишними вусами і широкою бородою.

Читайте також: Чим відрізняється католицьке Різдво від православного: цікаві факти

А потім вкотре диво зробила реклама. Якраз тоді, коли у Союзі дозволили Новий рік і Діда Мороза, у 1930-х роках "Кока-Кола" запустила рекламну кампанію для збільшення продажу холодних напоїв у зимовий час.


Сучасний образ Санти виник завдяки рекламі

На основі поеми Мура та малюнків Наста такий собі Хеддон Сандблом намалював того самого Санта-Клауса, якого нині знає увесь світ.