"Чужий: Заповіт" або як гинула купка ідіотів космічного масштабу

Друга частина трилогії про появу Чужого стане приємною несподіванкою для тих глядачів, яких обурив "Прометей". Це зовсім не "Прометей – 2", а більшість піднятих у попередньому "Чужому" питань режисер Рідлі Скотт залишає відкритими і забутими. Ну, людям ж не дуже сподобався "Прометей", то й до біса ті розслідування інженерів і пошук творця. Тепер мета – красиво знищити плюс-мінус 15 людей, створити хороший бекграунд для наступної частини трилогії і підняти питання людяності як такої.

Також у кіно: "Король Артур: Легенда меча" – шлях з борделю на трон у стилі Гая Річі

Що робить людину людиною? Ми чуємо це питання дуже часто, все частіше, бо технології розвиваються і штучні люди видаються лише питанням часу. То що буде, якщо дати штучному інтелектові можливість та вміння творити? Чим тоді андроїд відрізнятиметься від людини? Наскільки імовірний сценарій, згідно з яким людство загине від рук свого ж творіння? На всі ці питання наштовхує "Чужий: Заповіт", зображаючи не дуже оптимістичний варіант розвитку подій.

Але роздумів тут мало. Більше м'яса. Кількість екіпажу на очах різко зменшується у відведені моменти. Погано, що глядач практично завжди знає: "От зараз буде жесть". Виглядають вбивства, звісно, ефектно, але несподіванки в них немає жодної. У фільму "Чужий: Заповіт" взагалі дивовижна здатність – бути нудним і час від часу "давати жару". Це схоже на будильник, який ставиш на повтор кожних 20 хвилин. Він спрацьовує, ти бадьорішаєш, але поволі знову скочуєшся до напівсну. І так по колу. Але картинка красива, безумовно. Знятий цей "Чужий" гарно і в цьому, мабуть, його найбільша схожість з попередньою частиною.

Дурість всіх персонажів людської раси сильно псує враження від фільму в цілому. Екіпаж колоніального корабля "Заповіт" – надто вже бездумні. Нічим не кращі за тих персонажів, які в фільмах жахів самі йдуть у підвал, щоб спитати у маньяка чи він там і чи він бува не маньяк. Люди прилітають на зовсім нерозвідану планету, про існування якої щойно дізнались, але при цьому не беруть скафандри, не переживають з приводу можливих небезпек, сміливо курять десь в лісах, якими ще не ступала нога людини і ще й недопалки свої кидають під ноги. При цьому треба обов'язково всюди пхати пальці і зазирати у яйця з ксеноморфами. Що ж, молодці. З тим же успіхом вони постійно приймають рішення розділитись: один йде в ліс на перекур, інша вмиває обличчя десь в закутках печери, ще двоє знаходять "ідеальний" момент аби сходити разом в душ. Вгадайте, хто з них вижив. Ага. Як підготовлена людина може настільки явно ризикувати кораблем, своїм життям і тисячами ембріонів на борту заради порятунку декількох колег? Ні, це зовсім не схоже на логіку. Деколи враження, що на мізки хтось капнув трішки "чужої" крові :)

Благо, в нас є андроїд, ба навіть два. У них ролі не гірші, ніж у Чужих, і кращі, ніж у людей. А ще, виявляється, краще за Фассбендера, може бути тільки два Фассбендера :) Тому актор зіграв одразу дві ролі андроїдів. Вони різних версій, а отже – і з різними базовими характеристиками. Із обома ролями актор впорався, декілька моментів з його персонажем Девідом навіть примушували забути про помилки "Заповіту" і захотіти пробачити їх. Більше у фільмі не виділився ніхто. Наприклад, на початку Джеймс Франко зіграв роль обвуглених останків капітана "Заповіту". Він нічого не встиг сказати чи зробити, а отже не викликав багато емоцій. Інші ж, хоч мали більше часу сподобатись глядачеві, сприймались десь як той капітан, виключно в ролі потенційних останків членів екіпажу, яких передбачувано розірвав якийсь із обликів Чужого. Нам натякають на співпереживання, але цим ідіотам важко співчувати через абсурдність поведінки, і ще тому, що про них мало відомо. Немає у цьому "Чужому" за кого вболівати, хіба що обрати іншу сторону.

"Заповіт" добре працює як вступ до епічного завершення трилогії. Незважаючи на недоліки стрічки, вона гарно підігріває інтерес до наступної частини "Чужого". "Немає впевненості, що мені сподобалась ця частина, але я точно хочу побачити наступну", – десь так можна описати враження від фільму. При цьому "Чужий: Заповіт" дивиться не лише як частина трилогії, а і як самобутня картина, тому його сміливо можна дивитись у кіно, не бачивши "Прометея" чи будь-яку іншу стрічку з Чужими.

Рейтинг на IMDb - тверда 7 (у "Прометея" до слова, такий же бал). "Чужий: Заповіт" багатьом сподобається. Можливо, з ним Скотт знайшов золоту середину між ексзистенційними роздумами і бездумним екшеном. Ми готові дивитись ще не одну частину "Чужого".

Читайте також: "Життя": новий, трохи інший, але "Чужий"