Дівчина проживала у місті Буча, що на Київщині. У Інелли була невиліковна хвороба і її організм не засвоював корисні речовини.
Читайте також: Помер актор Макс фон Сюдов, який зіграв у "Зоряних війнах" та "Грі престолів"
Останнім часом вона погано виглядала і важила всього лише 25 кілограмів. Її тіло "гаснуло" не по днях, а по годинах.
Інелла Огнєва у період хвороби
Люди, які знали та любили Інеллу, залишають на її сторінці у фейсбуці безліч щирих та співчутливих слів. Дехто називає дівчину "молодою Ліною Костенко".
Вірші Інелли Огнєвої
А мрії не падають з неба
Ясними зірками до нас...
За мріі боротися треба!
Бажанне залежать від вас!
Як часто ми дивимось вгору,
Чекаєм ясний зорепад,
Чи рибку злотаву із моря,
Чи інших чарівних принад...
А диво насправді не в мріях
І справжні ясні чудеса
Насправді приховані в діях...
Не пустять зірки небеса,
Якщо не підемо за ними
Невпинно рішуче вперед
І станем зірками ясними!
***
Тендітна квіточка, тоненьке стебельце,
А скільки світла в ній… ще більше в ній любові.
Маленьке сонечко, але ж яке святе,
Душа уся в Інелли… на долоні.
І посмішка, і віченьки ясні,
Який то янгол, посланий нам з неба.
Я так зраділа, бачивши тебе,
Ти в нашім світі – рідкісна комета,
Яка з небес несе нам все святе,
Від Бога вісточку, його повчання й силу.
Дитя ти Боже, світле й дороге,
Тендітна, ніжна дівчинка красива.
***
До Бога молитви летіли ,
Мільйонів, мільйонів людей...
Усі чогось сильно хотіли,
Просили у Бога щодень...
Хтось сильно просив про родину,
Хтось Богу жалівся на біль...
Молитви лились без упину,
Зливались в один буревій!
Бог кожну з них чув й відкликався,
Він бачив майбутнє усіх
Й зробити все так намагався,
Як мріять ніхто і не міг...
Але задля цього довіра
До Бога потрібна була...
І щира, не зіграна віра
У серці щоб буйно цвіла...
Можливо ,все йтиме, здавалось,
Не так, як хотілося б вам...
Не так ,як в молитві звертались...
Та Богу видніше ,не нам...
Він знає ,що треба людині,
Він бачить увесь її шлях...
Він бачить життя по хвилині...
Й усе ,що сховалось в роках...
Ми робим помилки зі страху,
Беремо все в руки свої,
А потім ,зійшовши зі шляху,
Стаємо нещасні і злі...
Здається ,ми знаємо краще,
Як просимо сильно чогось...
Бог бачить ,що буде так важче,
Дає у житті інше щось...
"Чому це, – Ми крутимо носом:
Нам Бог ,що просили, не дав?
Ми ж віримо сильно ,як просим...
Невже Бог молитві не вняв?"
Він чує, повірте, все чує...
Він батько, що любить дітей,
Виховує, вчить і лікує,
Все краще дає для людей...
Ми діти і маємо вірить,
Що Батько все робить для нас..
Хай щира до Бога довіра
Поселиться в кожному з нас!
***
Людина має право на утому…
На те, щоб не утриматись від сліз…
Сховатися від світу в себе вдома…
Або втекти у тихий темний ліс…
Людина не залізна… Вона може
Стомитися від всього в якусь мить…
До інших стати трішечки ворожа
І виказати все, що їй болить…
Засуджувать не треба поспішати,
У душу заглядати їй не слід…
Людина має право не встояти,
Не втримати на плечах цілий світ…
Людина має право на невдачі,
На помилки, падіння у житті…
І ці моменти слабкості не значать,
Що має потонути в каятті…
Людині треба просто розуміння,
Не осуд і не жалість-співчуття!
Не треба в неї кидати каміння,
Стомитись може кожен від життя…
Не слід казать: «Мені б твої проблеми!
Є ті кому ще важче ніж тобі!»
Це вірно, та душа у всіх окрема…
Не слід усіх судити по собі…
Ми люди — ми не роботи залізні…
Ми можемо стомитись в якусь мить…
Причини можуть бути зовсім різні…
Людину треба просто зрозуміть…
Хтось може крикнуть в запалі щось грізно,
А потім шкодувать за ті слова…
Пробач йому — людина не залізна…
Усі ми робим помилки бува…
Щодня в метро, у черзі, чи крамниці
Ми бачимо розлючених людей…
Здається, їм дай волю посвариться,
Сварилися б невпинно цілий день…
Але, якщо замислитись, а може,
Усе насправді зовсім навпаки….
Стомилися, тому такі ворожі,
Чому б не простягнути їм руки?
Згадайте, чи ви самі не робили
У запалі в образі щось таке,
Що стримати у мить ту не зуміли,
Щось геть на вас не схоже і гірке…
Щасливі не кричать тобі у спину…
Кричать нещасні, ті кому болить…
Не слід судить людину — бо людина
Не втриматися може в якусь мить…
Давайте станем трішечки добріші,
Розбудимо у серці співчуття…
І стануть зразу люди щасливіше
І легшим стане в кожного життя…
Давайте будем іншим дарувати
Тепло своє підтримку і добро…
І навіть коли важко пам’ятати,
Усі ми люди, що б там не було.