Про це йдеться в екслюзивному інтерв'ю LifeStyle 24:
До теми: Годі примітизувати образ українця, – ексклюзивне інтерв'ю з творцями фільму "Мої думки тихі"
Є експортне українське кіно, орієнтоване на міжнародні майданчики. Для європейців ідея про українську комедію звучить як абсурд, подібно до того, як для нас – індійський хоррор. Ти уявляєш цих життєрадісних індусів, які тільки що співали-танцювали, а далі має бути страшно... Так і з Україною,
– висловився Лукіч.
За словами режисера, кінотворці намагались легко і весело розповісти історію про достатньо драматичне життя героїв. А це могло б стати каменем спотикання для потрапляння на міжнародні фестивалі.
"Але це людей і дивувало. Вони були неочікувано здивовані, що якийсь фільм з України може бути веселим і абсурдистським. Хоча наше життя нам показує, що ми живемо в епоху глобального абсурду й еклектики. Ми знаємо, що кожна культурна епоха закінчується війною. Наприклад, романтизм закінчився наполеонівськими війнами і так далі. Ми живемо в епоху еклектики, постмодернізму, коли не поєднується все з усім. І наш фільм – класичний представник цього постмодернізму. Це могло їх і подивувати", – сказав режисер.
Режисер фільму "Мої думки тихі" Антоніо Лукіч / Фото: Сергій Терещенко
Окрім того, Антоніо Лукіч розповів, чому симпатії глядачів до головних героїв стрічки за кордоном і в Україні разюче розділились.
"Стосунки мами й сина – це універсальна тема і вона зазвичай сприймається всіма добре і зрозуміло. Проте різниця є не лише у векторі очікувань, а й у симпатіях глядачів. Якщо брати до уваги конфлікт поколінь, на Заході люди чомусь особливо сильно симпатизують головному герою. У діалогах між мамою і сином всі симпатії забирав Андрій Лідаговський, який зіграв сина. А для нашої аудиторії – мама. Це підтверджується і вітчизняними призами, що їх отримали актори, котрі зіграли батьків: до прикладу, Ахтем Сеітаблаєв за роль батька у фільмі "Додому" і Ірма Вітовська за образ матері у фільмі "Мої думки тихі". Ця думка підтверджується і реакцією залу: Ірма на Заході – це якийсь шум і обтяжливі обставини на шляху головного героя до рахівського крижня і, як наслідок, еміграції в Канаду", – прокоментував режисер.
Також до теми: Ми робили кіно не для тижня прокату, – ексклюзивне інтерв'ю з творцями фільму "Мої думки тихі"
Окрім того, продюсер стрічки Дмитро Суханов пояснив, чому очікування від фільму у європейців та українців різні.
На Заході стосунки між батьками і дітьми та виховання дітей – більш егоцентричні. А ми живемо на зламі поколінь, коли молоде покоління виховується в європейській парадигмі, а покоління наших мам і батьків – ще у пострадянському, де більш общинний і сімейний уклад стосунків. Відповідно очікування у них один від одного – різні. Тут ця історія читається як стосунки матері і дитини, навіть більше з точки зору мами, а там – як дорослішання молодого чоловіка, де мама невиправданно істерить і багато на себе бере,
– сказав продюсер.
Режисер Антоніо Лукіч та продюсер Дмитро Суханов / Фото: Сергій Терещенко
Про що драматична комедія "Мої думки тихі"?
Зазнавши безліч невдач в роботі та особистому житті, молодий звукорежисер фрілансер Вадим отримує шанс розпочати все спочатку. Просте завдання – записати голоси закарпатських тварин – може стати його шансом назавжди залишити "незручну Україну" та вирушити в "привабливу Канаду". Подалі від проблем. Однак все виявляється набагато складніше, коли головним супутником у новій роботі виявляється найменш придатна для цього людина – мама Вадима.
Стрічка молодого режисера Антоніо Лукіча отримала 5 відзнак на ОМКФ, 2 нагороди Нацпремії кінокритиків "Кіноколо", спеціальну нагороду на Міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах і вже була показана в 11 країнах. Кіно "Мої думки тихі" у широкому прокаті з 16 січня.