Актор воєнної драми "Черкаси" звернувся до Зеленського: відверте інтерв'ю з творчою групою

Команда фільму зробить усе можливе для того, щоби стрічка повернулася в прокат після завершення карантину та всі бажаючі змогли її побачити на великому екрані. А тим часом журналістка 24 каналу поспілкувалася з режисером фільму Тимуром Ященком та акторами Євгеном Ламахом, Дмитром Совою, Олегом Щербиною та Євгеном Авдєєнком.

Фільм "Черкаси" Сюжет і трейлер драми про анексію Криму

У першій частині відвертого інтерв'ю читайте про те, чому саме цей фільм став повнометражним режисерським дебютом, у чому криється художній вимисел, а що є правдою та заради чого актор звернувся до президента України Володимира Зеленського. А також дізнавайтесь про інші несподівані секрети воєнної драми з уст її творців.

"Енергія від Майдану перейшла у роботу над "Черкасами"

Тимуре, повнометражне художнє кіно "Черкаси" – ваш дебют. Як вдалося залучити до зйомок професіоналів із звукорежисерського, операторського, акторського цехів? Чому вони повірили в те, що кіно буде вдалим?

Тимур Ященко: Я до цього мав 13 років розвитку, кіношколи, десять знятих короткометражних фільмів, п'ять з котрих є в моєму портфоліо. Сценарій "Черкас" ми писали зі співсценаристом два роки. Я розумів, що ніхто так одразу не дасть багато грошей на кіно (бюджет воєнної драми – 40 мільйонів гривень, – Прим. ред). Тому ми переписали початок історії на пролог до цього фільму і згодом створили 30-хвилинний короткий метр "Лев". Це був початок, аби показати що історія працює. Я віднайшов у Польщі фінансування на пролог – більше 100 тисяч доларів. Ми відзняли "Лева" в Україні з командою, що була на "Черкасах", проте з іншими акторами. Далі запитали в "Держкіно" на фінансування повного метру. І вже після того, як дістали гроші, звернулись до командира корабля "Черкаси" Юрія Федаша з проханням консультувати.

Фільм "Черкаси": дивіться офіційний трейлер

До зйомок цього фільм люди самі хотіли долучитись, тому я не вмовляв багато кого. Потенціал проекту був відчутний. Чому довірились? Мабуть через сценарій – найважливіший документ в процесі, навколо нього все кружляє. Я зі сценаристом спрацювався, вийшло непогано, хоч і не ідеально. А також я був внутрішньо готовий до повного метру.

Тимур Ященко: "Черкаси" – це потужна історія"

Події 2014 року в Криму є свіжими, багато хто їх пам'ятає з випусків новин. Частина моїх друзів поки не готова йти на фільм, бо було тоді доволі боляче і неприємно. Чому саме це кіно ви зробили своїм повнометражним дебютом?

Тимур Ященко: У мене творчий шлях більш інтуїтивний, підкріплений досвідом. Як і ви, і ваші друзі, я так само був у цьому процесі внутрішньо. Хоч і живу у Польщі, але під час Майдану українські сльози там також лилися. Я приїздив на Майдан, це неймовірні емоції від української єдності, потужної самоідентифікації, громадської сили і спротиву проти несправедливості тодішньої влади. Я був у цих процесах, енергія лише шукала вихід і перетекла у роботу над "Черкасами".

У 2013-2014 роках я тільки-но закінчив навчання у кіношколі. Побачив це відео з "Ольшанського", надихнувся супротивом "Черкас", закохався творчо і зрозумів, що з цього може бути кіно. Всі вектори зійшлися. Я сам з міста Черкаси і неодноразово повторюю: якби цей корабель називався б умовно "Кривий Ріг", може не було б і фільму.

Якщо серйозно, я відчув драматургічний потенціал: у замкнутому просторі на кораблі, у пастці, купка людей чинять спротив несправедливості і борються за свою гідність. Я навіть зараз маю мурашки. Це потужна історія. Відчув: навіть якщо і програю, готовий битися за цю ідею. Шість років мого особистого життя на фільм пішло, я став за цей час зовсім іншою людиною.

Тимур Ященко

Про звернення до Зеленського і художній вимисел

За словами командира корабля Федаша, у стрічці є значні відхилення від реальних подій. Розкрийте карти, що у стрічці є художнім вимислом, і чому це було доцільно показати?

Тимур Ященко: Після написання сценарію історія вже була драматургічно виважена, але дискусії велися. Для нас було важливо написати художній драматургічний твір з усіма реалістичними фактами. Хотілося дізнатися і показати правду. 95% правди – саме протистояння тральщика "Черкаси". Ми потребували контролю Юрія Федаша, аби не поназнімати маячні.

Як анексували Крим Український фільм "Черкаси": реалістично та максимально безжалісно

Де правда, де брехня? Розумієте, я ставив собі за мету нагадати та зачепити емоційно, змотивувати як українського, так і закордонного глядача зазирнути у Google, відшукати істину в десятках документальних фільмів. Цей фільм важливий і через нову владу: коли хтось хоче домовлятись, то "Черкаси" боронять цінності Майдану, цінності українців. Ми написали перший драфт з позиції командира і зрозуміли, що якщо так зняти, буде драматургічно нецікаво. Можна було зробити командирський триллер на кшталт "Капітана Філліпса", але ми обрали інше. Найважливіше для нас було ставити питання, а не давати відповіді.

Командир дуже допоміг і пішов на великий компроміс щодо історії у фільмі, я дуже вдячний йому за це. Це художній фільм натхненний реальними подіями, але атмосфера окупації Криму показана дуже точно. А далі нехай глядач сам розбирається, де правда, а де вимисел, головне нагадувати.

Олег Щербина: Шановний президенте України Володимире Зеленський, як буде можливість, прийдіть, будь ласка, в будь-який кінотеатр України і подивіться фільм "Черкаси". Я ваш земляк і вас особисто запрошую.

Звернення Олега Щербини до Володимира Зеленського: дивіться відео

Складається враження, що Лев і Мишко – це один персонаж з різними виявами. Чи так це?

Євген Ламах: У одній з версій сценарію Тимур це і закладав. Дмитро запропонував показати цих персонажів як альтер-его, одне ціле. Пропозиція Дмитра була, щоб його персонаж з’явився за столом в кінці фільму.

Євген Ламах: "Моя улюблена сцена – військові навчання"

Тимур Ященко: Левко своїм прикладом допомагає Мишку дозрівати.

Дмитро Сова: А коли стається фінальна ситуація, то з'являється нібито новий Мишко.

Тимур Ященко: До речі, "Заєць" також одчасти вигаданий. Зайченко Дмитро – чудовий тип, дуже цікавий, він і послужив прототипом. Зайченко не брав участь у тих подіях, проте служив на тральщику "Черкаси".

Які знімальні сцени були найскладнішими, а які реально полюбилися?

Євген Ламах: Моя улюблена сцена – військові навчання. Вона трагікомічна, це сміх крізь сльози. Герой таким чином відстоює честь України, і команда в тій сцені перевертається з човна... Розумієш, що в ній і всі "Черкаси", і вся Україна. У неї закладено правильний меседж.

Євген Ламах і Тимур Ященко

Тимур Ященко: Ця сцена – ножем по серцю Юрія Федаша, це був компроміс. Насправді, команда "Черкас" вигравала змагання на веслах. Я теж цю сцену з натугою перетравлюю, її можна було й краще зробити.

Дмитро Сова: Дуже важка сцена стриптизу, бо сама атмосфера була нелегкою. (Сміється) Ми працювали у справжньому стриптиз-клубі, де справжні стриптизерки, там теж момент вибору. У кожній сцені є момент вибору, це чіпляє.

Євген Авдєєнко: А мені ця сцена запам'яталась, бо я запізнювався на виставу, а Тимур наполягав, що ще не готово. У мене там немалий діалог про мічмана перед тим, як заходить Шевченко. Зйомки в Одесі, а вистава о сьомій вечора в Києві. І я не знав, чи добиратися мені килимом-літачком чи бозна-чим. Але я добре відіграв, дали таксі і все встиг.

Євген Авдєєнко

Тимур Ященко: Щиро кажучи, це моя найнеулюбленіша сцена. Я просто відчуваю, що треба було відпустити всі ці діалоги, щоб була музика, стріп і все на тому. І мені та розмова зі скрипом заходить. Хоча й важливий діалог про минуле Лева.

Євген Авдєєнко: Мене мало бути трохи більше і було б зрозуміліше.

Тимур Ященко: Це так. Для мене найкраща і найскладніша сцена водночас – це коли співали в трюмі пісню "Чорна гора". Зйомки були не на "Корці", а в трюмному відділенні колишнього "Ольшанського". Як це було? Відверто кажучи, проблеми з піротехніком, нічна зміна, актори і частина знімальної групи сиділа в трюмі, а я сидів згори і весь час хвилювався. Акторам було дуже тяжко, бо мозок закипав. Я сам коли спускався, то відчував: уже за 15 хвилин нічого не хотілося робити. А вони о 16:00 туди як спустились, так цілу зміну і просиділи з короткими перекурами. Ця сцена дуже важлива у фільмі, і вона видалась тяжкою. Пам'ятаю, оператор Юрій Дунай там сидить, дивлюсь на нього через кілька хвилин, а він вже ніби спить... Напруга, все на межі... Це були найтяжчі потуги і емоційно, і морально, і адміністративно. Але витримали суперово. Я коли бачу цю сцену, то дуже люблю її. Вона для мене особлива. Це був внутрішній виклик для всіх, тому вона має особливу енергію.

"Це був внутрішній виклик для всіх..."

А друга сцена – екваторна, як сходила з корабля частина екіпажу, коли командир казав зробити вибір. Ми там заморочились, щоб зняти. Я також її дуже люблю, вона багатозначна і крута.

Щодо фінальної пісні: настільки мені відомо саме її на кораблі не виконували. Чия це була ідея, чому саме ця пісня?

Тимур Ященко: У сценарії було прописано, що співають українську козацьку пісню. Ми шукали, якою піснею можемо потужно і без пафосу висловити нашу українську душу. Задовго до кастингу я мав декілька варіантів пісень, на головній пробі було три пісні. Актор Роман Семисал точно полюбив саме "Чорну гору" та однозначно хотів її, як і всі інші актори та команда, коли я запитав думку. Тому це спільний вибір команди.

Як екіпажу допомагали кримські татари та чому це кіно не про героїв

Розкажіть про свої страхи, побоювання при роботі над стрічкою?

Євген Ламах: Був страх на зйомці сцени, яка потребувала каскадерів. Мене мали підіймати на корабель, по сценарію я вивалився за борт.

Тимур Ященко: Було небезпечно, під час зйомки виявилось, що металева балка, котра тримала лодку ЯЛ-6 вагою 600 кг, дуже прогнулась та могла тріснути. На очах ця товстелезна конструкція гнулась. Але щасливо обійшлося.

Євген Ламах, Тимур Ященко і Євген Авдєєнко

Євген Авдєєнко: У мене було побоювання, що буде скорочення ролі. Воно і справдилось. (Усі сміються) Також мали знімати сцену з закликами "Путін прийди!" і триколорами у Севастополі. І зйомки припали якраз на 1-2 травня в Одесі. Тоді ми зрозуміли, що такий номер не пройде.

Тимур Ященко: Нам відмовили знімати пікет проросійских сил з проросійськими прапорами в Одесі у 2017-му. Не хотіли провокацій, забоялись, бо хтось з одеситів міг не зрозуміти. Ми її і не зняли. Там ще мав тральщик "Черкаси" після Варни зайти до Севастополя, але ми також не втрапили.

Чи було страшно?

Тимур Ященко: Страх і побоювання були завжди. Але страх – це дуже добрий мотиватор у розвитку. Якщо ти чогось боїшся та робиш це, то не стоятимеш на місці. Страшно було на глибоку воду стрибати. Національна тематика – дуже велика відповідальність, особливо якщо говорити про свіжі події. Ми боялись не обісратися. Хотіли, аби цей фільм працював.

Фільм "Толока": сюжет і трейлер історичної драми

У фільмі є діалог, де "Заєць" каже: "Це твої татарські діла?" А кримський татарин йому відповідає, що українські. Ця сцена на основі реальних подій? Чи є прототип кримського татарина, який допомагав екіпажу "Черкас"?

Тимур Ященко: Це одчасти збірний образ кримськотатарського народу, який допомагав. Свого часу Федаш п'ять разів на зустрічах наголошував, що кримські татари добряче допомагали екіпажу корабля. Постачали воду, їжу, працювали, як розвідка, попереджали про атаки. Це реальні факти. Прототип був і є, він досі переховується в Криму.

Євген Ламах: Той кримський татарин дійсно зник на певний час, а потім з'явився. Невідомо, чи були тортури.

Олег Щербина: Це дуже потрібно показувати. У 2014 році в мережі я бачив: коли ці п*да*аси вийшли з російським прапором, кримські татари виходили з українським, і це дуже важливо. Вони таким чином рятувались, горнувшись до України.

Олег Щербина: "Кримські татари горнулись до України"

Побутує думка, що ми сформувались як нація під час Майдану, той період межував з анексією Криму. Ваш фільм проговорює, що війна триває досі, своєю реальністичністю нагадує нам про ті події і пов'язує з теперішніми. На вашу думку, коли в Україні був пік справжнього патріотизму? Чи можна поведінку персонажів, які лишились на кораблі називати саме патріотизмом?

Тимур Ященко: Глибоко переконаний, що наше кіно – не про героїв, а про самоідентифікацію, внутрішній вибір і тих хлопців на тому кораблі, і кожного з нас. Чому це сталося для Федаша? Він з Тернополя, скипіла кров... Для нього це була ситуація, у якій він не міг піти на поступки ворогу. Відповідь на цю дилему від всмоктав ще з молоком матері.

Варто знати "Золота Дзиґа"-2020: хто став номінантом української кінопремії

Майдан – це наша друга революція, де, безумовно, був пік патріотизму. Якщо чесно розмовляти, то ми останні 300 років знаходимось у тіні імперії. Те, що у нас наразі незалежна держава, – великий історичний подарунок. Ми тільки зараз це виборюємо кров'ю і своєю енергією. Майдан, опір тральщика "Черкаси", війна на Сході – це виборювання незалежності. Я переконаний, що фільм саме про це. У нас ще багато роботи попереду.

Дмитро Сова: Як для людини і для актора, для мене цей фільм – терапія, інше існування. Запропоновані обставини зовсім інші. Справа в тім, що у нас навіть в кіноколах чи серіальному просторі також точиться війна. Ми в деякі моменти обираємо, розуміємо, як має це відбуватися, а нам "парять" зовсім іншу штуку. Ніби працюють, але не допрацьовують, все відбувається наполовину. А ці події, як для актора, для мене це по-справжньому. Режисер казав, що він інтуїтивно відчуває, ми також усі це відчували. Прийшли на проби та зрозуміли, що все воно далі рухається і вибудовується.

Дмитро Сова

Євген Ламах: На пробах Тимур замінив одного актора на іншого, але відчував, що він – не "Заєць". До речі, Олегу Щербині, який зрештою і зіграв цього персонажа, було тричі відмовлено. Тимур четвертий раз взяв його на проби і після того конект почався. Уже після затвердження, коли ми читали сценарій й репетирували, щось вигадували у сценах. Далі Тимур вже казав: "Ти знаєш, що робити". Ансамбль працював...

Тимур Ященко: Коли вже було тяжко, то я казав Жені, аби відчепивсь, бо він все знає. (Посміхається)

Тимур Ященко: "Дуже надіюся, що фільм буде об'єднувати українців"

Євген Ламах: Був конект. Коли відбулась самоідентифікація? Ми саме в цих революційних подіях почали задумуватись і внутрішньо відчувати, хто ми є. Це ж про відродження національної душі.

Євген Авдєєнко: Не погоджусь, що незалежність – це подарунок. Люди чинили опір і 300 років тому. Я бачив те відео, коли пацани "Воїни світла" співали з палками на кораблі "Ольшанський". Я слідкував за подіями, був на Майдані, бачив відірвану руку, далі мої друзі пішли хтось в Іловайськ, комусь я плиту купляв на бронік... І хотілося б взяти участь у створенні кіно саме на таку тему, а не в гібридних серіалах з російськими акторами. Хотілося про нашу боротьбу, про своє.

Тимур Ященко: Я дуже надіюся, що цей фільм буде об'єднувати українців та наштовхувати на переосмислення тих, у кого генетична пам'ять чи виховання не українське. Нам надважливо вибачати один одного і гуртуватися.

У другій частині інтерв'ю ви дізнаєтеся, коли режисер та актори ідентифікували себе українцями, чи відчувають вони наразі атмосферу 2014 року, а також про те, чи вдається за останні роки якісно створювати арт-фронт та чи можливе в подальшому належне фінансування стрічок, які прийнято вважати патріотичними.

Фото і відео: Віктор Тімохін та Сергій Терещенко