4 сезон "Шерлока": грандіозний провал грандіозного серіалу

Серіал "Шерлок" – британська адаптація безсмертних творів Артура Конана Дойля про геніального детектива, який розгадував нерозгадані злочини, грав на скрипці та бавився наркотиками – нам не соромляться постійно про це нагадувати. Проект майже одразу набув шаленої популярності, адже якісно вирізнявся на тлі інших подібних серіалів.

Кожен сезон, який виходить раз на 2 роки, містить всього лише 3 серії, які, щоправда, більше нагадують повнометражні фільми. Вдало осучаснена класика, якісний візуальний ряд, заплутаний та багатоповерховий сценарій, неповторний стиль, посилання на класику Дойля, харизматичний Бенедикт Камбербетч (по суті, саме цей серіал і змусив усіх навчитись вимовляти його прізвище правильно).

"Шерлок" досить довго тримав удар, лише іноді просідаючи та й то не смертельно. Проте останній сезон і остання серія зокрема вирішили, що хорошого в нашому житті було й так забагато.

Сезон починається з того місця, на якому скінчився третій: Шерлок повертається з "вигнання", тому що його невідступний ворог знову дав про себе знати. Проте, Шерлок переконаний: Моріарті мертвий, він не може бути живим, а всі ці вибрики з "сумували за мною" – всього лише посмертні записки.

Проте, так просто ці записки не з'являлися б, тому слід очікувати на останню гру двох рівних суперників.

А Моріарті й справді склав "план Б" на випадок, якщо Шерлок все ж таки виживе після його останньої пастки. Вже на цьому етапі можна трішки насторожитись. Тому що всі ті інтелектуальні ігри людей, які складають стоповерхові плани, які будуть виконуватися самі собою за будь-яких обставин – одна з головних проблем цього сезону.

Читайте також: iPhone чи саксофон: наскільки уважно ви дивитесь серіал про Шерлока?

Мовляв, ну, в нас тут ж генії, тому вони цілком складуть план на кілька років вперед так, щоб всі ниточки збереглись попри постійну хаотичність світу.

Дедукція з способу дослідження перетворилася на пояснення усіх "магічних" та потрібних переходів від сцени до сцени. Такий собі рояль у кущах, який пояснює будь-яку логічну діру, якщо це потрібно для Видовищності. Тому що замахів на пафос тут буде задосить.

"Місіс Хадсон?"

Перша серія починається досить бадьоро, та завершується трагічним поворотом, який звісно ж, матиме вплив на подальший хід сюжету.

Щоб не спойлерити, можна сказати, що сценаристи намагалися створити напружений емоційний конфлікт між двома головними персонажами, який розв'яжеться вже у наступній серії: значно похмурішій і, за свідченнями багатьох глядачів, кращій з сезону.

Читайте також: Антропоморфні коні-алкоголіки, божевільні вчені та інші кислотні мультсеріали сучасності

Слід відзначити, що сценарій другої серії писав Стівен Моффат, який також відомий завдяки культовому британському серіалу "Доктор Хто". Вплив Моффата відчувається одразу: сценарій другої серії вирівнюється і намагається вистрілити з усіх рушниць, за які глядачі полюбили серіал.

В 2 серії також нас знайомлять з абсолютно новим персонажем, натяки на якого вже були раніше. Та й в творах Дойля він, так би мовити, мимохіть згадувався. Саме на цьому сюжетному твісті й зав'язана вся 3 серія, а також помста Моріарті, про якого довгий час невідомо, живий він чи мертвий.

Хоча складно було уявити 4 сезон без хоча б якоїсь появи Моріарті, зважаючи на його шалену популярність – достойна конкуренція для Кембербетча. Можна сказати, що саме це питання фанатів найбільше й цікавило: чи живий Моріарт, чи це всього лише флешбеки у минуле.

Та й слід віддати акторові належне: хоча типаж ексцентричних геніальних кримінальних геніїв, які постійно поводяться як дурники, вже приївся, Моріарті таким був ще до того, як це стало мейнстрімом.

А з 3 серією взагалі склалася цікава ситуація ще до її виходу, адже в Росії хтось "злив" серію напередодні. Тобто російські глядачі побачили серію швидше, аніж британські. Щось подібне вже одного разу зробили чехи і, як наслідок, ліцензії на серіал позбавили всі телеканали країни.

Читайте також: В інтернет достроково "злили" фінальну серію "Шерлока": бурхлива реакція соцмереж

Глядачі очікують подібного радикалізму і в цій ситуації, а наразі жартують про "російських хакерів" та намагаються не натрапити на спойлери, які б зіпсували перше враження від серії.

Станіславський би сказав "Не вірю!"

І ось тут починаються серйозні проблеми. Можна було пробачити 1 серію хоча б за те, що у фіналі вона створює прецедент для цікавого сценарного повороту між Шерлоком і Ватсоном у майбутньому.

2 серію пробачати не треба, бо вона справді достойна: кращий монтаж та розв'язок емоційного конфлікту водночас стає плавним та інтригуючим поворотом до кульмінативної серії, в якій зійдуться всі раніше початі лінії (за мінус можна взяти надто традиційного головного "злодія", але вже давно ясно, що пріоритети у сценаристів вже зовсім інші, тому й ці обов'язкові кримінальні справи неопрацьовані настільки цікаво, як головна сюжетна гілка. Яка, у свою чергу, також прописана не найкраще).

Таємниця родини Шерлоків, повернення привиду Моріарті, взаємозв'язок між персонажами – всього цього очікували від 3 серії. Але вона чомусь передумала.

Знову ж таки, щоб не розкривати сам сюжет, 3 серію можна порівняти з дивним міксом шекспірівської драми з нахилом у "Санта-Барбару" та фільмом жахів "Пила", тільки в антуражі серіалу "Шерлок".

В принципі, знято серію вміло та емоційно. Перейнятися історією можна у тому разі, якщо логічна частина сюжету вас не хвилює. Драма тут справді глобальна. Але якщо ставити на перше місце хороший, продуманий сценарій, прописаних персонажів та хоча б психологічний реалізм вчинків всіх учасників серії – стає справді сумно.

Читайте також: Експериментальні серіали нашого часу: хакерський Mr. Robot та соціально-загадковий Black Mirror

Складно уявити, щоб Шерлок, Ватсон, Майкрофт та інші персонажі поводили б себе так, як нам показали. Вся логіка персонажів, їхніх характерів, мотивацій, виборів та зламів тут не беруть до уваги. Керівник спецслужб виявляється недалекоглядним тюхтієм, чиї слова часто суперечать одне одному.

А Шерлок виявляється класичним персонажем з холодним серцем, в якого насправді тонка душевна організація та незагоєна дитяча рана, яку неодмінно потрібно потривожити. Хоча якось дивно бачити настільки неопрацьовану рану в такому герої, як ця версія Шерлока.

Чи не найгірший гріх сценариста – це коли характер персонажа міняють на догоду емоціям. Для багатьох глядачів це здається лицемірством.

До прикладу, письменник Джордж Мартін, за мотивами книжок якого зняли "Гру престолів", відповідав приблизно так на обвинувачення у кровожерливості та шок-ефекті на читача: я вбиваю персонажа не тому, що так хочу. А тому, що це його, персонажа, провина. Письменник створює світ та заселяє його живими та цікавими персонажами. Це його робота і талант: оживити світ.

Він закладає певні ситуації, правила, повороти, але в цілому його завданням є простежити та описати дійство, виходячи з логіки дій створених характерів, а не міняти їх для якогось зручного повороту.

Саме тому в жорстокому світі Мартіна стільки смертей, бо десь так, хоча, напевне, куди кривавіше, воно було і у реальності, на яку так часто сьогодні опирається поп-культура. Такий собі магреалізм тільки без елементарної логіки.

У того самого Маркеса, який приносив стільки фантастичного у свої твори, все межувало з метафорами. А "Шерлока" нам все ж презентують як серйозний серіал, тому й вилазить боком недбалість сценаристів.

Тому й цей сезон Шерлока сприймається як певна поразка. Наче сценаристам було ліньки придумувати щось нове, мовляв, і так проковтнуть. Або вони вирішили просто не заморочуватись і зробити все дешево й сердито, щоб не ускладнювати собі життя. Драматичності нагнали, фанатів здивували, Моріарті показали – і того достатньо. Як саме ми це зробили – це вже не дуже важливо.

Навіть таємний персонаж "Шерлока" виглядає абсурдно. Володіти подібним інтелектом, бути от саме таким персонажем, з такими даними та характеристиками – і творити такі дурниці замість того, щоб, наприклад, розбиратися в квантовій фізиці. Було б корисніше, логічніше та, чого вже там, цікавіше, аніж дивитися пародію на фільми жахів штибу "Пили".

Страшно признатися, але головні персонажі нагадували 15-літніх дівчат, які потрапили в горор, а не прославлених інтелектуалів, які можуть розповісти про людину все, дивлячись на її нігті, але не можуть помітити відсутність дзеркала прямо перед носом. Надприродні здібності та дедукція тут справді безсилі.

Підсумок

Загалом серіал усе рівно вище середнього, але як на планку, поставлену "Шерлоком" раніше, – це відвертий провал. Наразі невідомо, чи буде продовження. Автори, звісно ж, лишили всі й навіть більше місточків, щоб знімати та знімати продовження. Головне, за словами авторів, усім зійтись та узгодитись на ідеї.

Читайте також: Культовий серіал "Твін Пікс" повертається

А після сумбурності та нелогічності 4 сезону з'являється підозра, що домовитись буде нескладно. Просто продовження загрожує ще більшим спрощенням, коли не ідея сама приходить і вимагає реалізації, а коли вже використану ідею експлуатують раз за разом.